Поруч із Юрієм Микитенчуком один із його рятівників – Сергій Варбанець, заступник директора з хірургії Центру кардіології та кардіохірургії МОЗ України.
Військовому після повернення з російського полону пересадили серце, бо своє… зупинилося
Трансплантація подарувала ветерану нове життя
Юрій Микитенчук пройшов через пекло російських тюрем у Горлівці, Торецьку та на далекому Алтаї. Побиття, шокери та пронизливий холод підірвали здоров’я міцного чоловіка – після повернення додому його серце працювало лише на 10%.
Ветеран провів 33 дні на «штучному серці», чекаючи на донорський орган, і отримав його як подарунок на свій 45-річний ювілей, розповіли в «Єдиних новинах».
Юрій потрапив у полон на Донеччині у вересні 2023 року. Дружина Тетяна побачила його на російських кадрах із мішком на голові. Далі були місяці знущань.
«Як мені вже тут сказали, я в полоні переніс інфаркт, але навіть не знав про це. Після звільнення не міг зробити й кількох кроків – задишка була страшна, не міг ні їсти, ні спати. Думав, це просто втома», – каже захисник.
Коли Юрій потрапив до Центру кардіології та кардіохірургії МОЗ, лікарі були приголомшені: орган був настільки виснажений, що єдиним шансом на порятунок була негайна трансплантація.
Лікарі були приголомшені: орган був настільки виснажений, що єдиним шансом на порятунок була негайна трансплантація.
Серце воїна зупинилося 4 лютого. Його підключили до апарату ЕКМО – системи, яка фактично замінює роботу серця та легень, насичуючи кров киснем. На цій підтримці він провів 33 дні.
Для активної людини перебування в палаті стало «другим полоном».
Зневіра була настільки глибокою, що Юрій просив дружину: «Якщо до дня народження серця не буде – відключайте, не мучте нікого».
«Це був страшний депресняк. Я не люблю бути на одному місці, а тут мене ніби прив’язали до ліжка. Але лікарі не здавалися, вони тренували мене щодня, щоб тіло було готове до нової операції», – пригадує Юрій Микитенчук.
За два тижні до ювілею з’явився донор. Ним став 43-річний чоловік, який помер від інсульту. Його рідні, попри важку втрату, дали згоду на посмертне донорство.
Лікарі кажуть: це серце ідеально підійшло Юрію за всіма параметрами.
Тепер у грудях ветерана б’ється нове, здорове серце.
Свій 45-й день народження він зустрів уже без апаратів, хоча й у масці.
«Я виживав на війні, в полоні, пережив зупинку серця і 33 дні на ЕКМО. Тепер я не маю права на апатію. Значить, я ще маю щось зробити в цьому світі», – вважає боєць.
Ірина МАРКЕВИЧ, tsn.ua
Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу Волинь ЗМІ
