Невідповідність між словами і справами часто суспільством сприймається інакше після закриття виборчих дільниць. Часткова невдача пропрезидентського блоку на останніх парламентських перегонах — свідчення цього. Аванс, щедро виданий електоратом Петру Олексійовичу 5 місяців тому, він не відпрацював...
Невідповідність між словами і справами часто суспільством сприймається інакше після закриття виборчих дільниць. Часткова невдача пропрезидентського блоку на останніх парламентських перегонах — свідчення цього. Аванс, щедро виданий електоратом Петру Олексійовичу 5 місяців тому, він не відпрацював...
Сергій РАХМАНІН, перший заступник головного редактора газети «Дзеркало тижня. Україна»
Обіцянки не вилилися у практичні результати — в ініційовані ефективні реформи, гучні кримінальні справи, переконливі кадрові призначення, осмислені зовнішньополітичні кроки. Бажаного миру (головної «фішки» літньої кампанії) не досягнуто, хіба що перемир’я. А багато тих, хто ще не втомився стежити за новинами з зони так званої АТО, не готові називати події в Донецькому аеропорту, під Дебальцевим, Пісками, в Маріуполі й на 32–му блокпосту (доки він існував) навіть перемир’ям. Відтак, пропрезидентська сила, що небезпідставно вважалася фаворитом, отримала приблизно удвічі менше від очікуваного. До 26 жовтня Порошенко був загальнонаціональним лідером. Більше половини голосів, відданих за нього, давали право таким його вважати. Авансом. Можна було перетворити аванс на капітал. Але Петро Олексійович віддав перевагу зміцненню влади, а не зміцненню державності. Він усе поставив на вибори. Тому так уперто уникав самої думки про запровадження воєнного стану, в ім’я цього АТО так і не було назване війною, а перемир’я — почесним миром. Заради цього він погодився на фактичне визнання бойовиків переговірною стороною, заради цього пішов на закон «про особливий статус самоврядування» для неконтрольованих Києвом територій. Відсутність масштабних бойових дій на час проведення парламентських виборів — мета, за яку Банкова була готова платити. Чи все ми знаємо про «ціну питання»? Які ще обіцянки залишилися за кадром? Заплющити очі на проведення незаконних виборів у так званих ДНР і ЛНР? Направляти кошти з держбюджету на потреби де-факто окупованих територій? Пересунути демаркаційну лінію? Забезпечити для Росії коридор у Крим? Гіпотез і спекуляцій на цю тему безліч, але найближчим часом у нас буде шанс переконатися, які з версій виявляться правдою. Бо вибори вже скінчилися. А тишу «замовляли» тільки на час виборів. Так, Порошенко, ймовірно, опиратиметься на найбільшу фракцію у Верховній Раді. За рахунок «мажоритарників», чимало яких — банальні попутники, що за будь–якого режиму охоче липнуть до влади. Але завдання зміцнити владу, спробувати сформувати власну більшість і поставити під контроль владу виконавчу виявилося для Президента непосильним. Стратегічні прорахунки можна було компенсувати вдалими тактичними кроками, але нічого оригінальнішого за «Час єднатися» придумати не вдалося. Без пояснення, з ким і в ім’я чого, слоган не допоміг. Тема «миру» вдруге поспіль багатого електорального врожаю не дала. Не отримавши жаданих «списочних» 40 — 45%, Порошенко не просто погіршив свої шанси в переговорах про коаліцію та майбутній уряд. Порошенко перестав бути загальнонаціональним лідером. Навіть авансовим. Менше 22%, відданих за його іменний блок, перетворили його на «одного із». Всього за 5 місяців (у травні Порошенко переміг у першому турі президентських виборів, маючи підтримку 54,70% виборців. — Ред.)… Скорочено. Повний текст: http://gazeta.dt.ua/ internal/pislyamova-_.html .
