КОЛИ ЗАЛІЗО СТАЄ МИСТЕЦТВОМ

У Рівному працює єдиний в Україні Музей сучасного ковальства «Ковальські витребеньки», який на території металобази «Рівнебудпостач» облаштувала її директор Ніна Крока (на фото)...

  Ярослава ТИМОЩУК


—Є зварювальники, а є ковалі, — мовить пані Ніна. — Справжні майстри обов’язково мають художній хист, дбають не лише про заробіток, а й про красу. У таких замовлення на місяці вперед розписано.
Жінка проводить екскурсію музеєм. Виставка починається на вулиці. Металеві персонажі з мультфільмів і казок вишикувалися на газоні. Найбільшим є двометровий ведмідь, що тримає в руках вудку і відро. Експозиція продовжується у музейній кімнаті в офісі підприємства. Там розмістилися лицарі, їхні обладунки, козацька зброя, національні герби, квіти, вази, шкатулки. Їх кували майстри з усіх куточків України. Пані Ніна має у своїй колекції понад сотню екземплярів, які вже не поміщаються на виставці. Жінка давно цікавиться кованими виробами, їздить на фестивалі ковальства, звідки обов’язково привозить роботи майстрів. Коли для витворів уже не вистачало місця вдома і в кабінетах, відкрила музей.
— Споглядала ковану красу в різних містах — і боліло серце: а чому ж такого нема в нас? — розповідає директор. — Хотіла, аби й рівняни відкрили для себе це мистецтво. Організувала перший в області фестиваль «Металічне серце». Цього літа він відбудеться вже вчетверте.
Ковалі з усієї України та з-за кордону з’їжджаються до Рівного, аби продемонструвати свою майстерність. Роботи, які дарують місту, можна побачити на центральній алеї. Також вони зберігаються у музеї.
Зазвичай директорка сама розповідає жителям та гостям Рівного про свої надбання. Найбільше пані Ніна любить проводити екскурсії для школярів.
— Тішуся, коли бачу, як у них спалахують очі, — усміхається. — Дозволяю їм стукати–грюкати експонатами. З захопленням беруть до рук зброю, придивляються до обладунків, хочуть битися мечами й шпагами. Для наймолодших відвідувачів тримаю цукерки у кованій скриньці. Влітку, на канікулах, буває, по сто школярів на день приходять. Беруть участь і у фестивалях: спостерігають за роботою майстрів і потрохи їм допомагають. Для наймолодших наших умільців пошила спеціальні фартушки. Розповідаю їм, яке престижне це ремесло. Колись коваль вважався першою людиною на селі.
Жінка радіє, що її внукам передалося захоплення давнім мистецтвом. Вони пишаються родинним музеєм і навіть беруться проводити екскурсії для туристів.
Пані Ніна вважає себе щасливою людиною, адже працює з тим, що любить найдужче. А з початком війни допомагає армії — передає кошти й метал. Знайомі ковалі виготовили на її прохання 150 буржуйок для бійців на Сході.
— Неправда, що метал важкий і холодний, — каже пані Ніна. — Від доторку вмілих ковальських рук він теплішає й ніжнішає, стає м’яким і еластичним. Заряджає мене позитивною енергетикою. Коли в колекції з’являється нова річ, можу по 10 разів на день забігати в музей, аби помилуватися нею. Жодної роботи не в силі продати — таке мені тут усе миле. Залізо — дивовижний матеріал, вироби з нього не будуть штампованими. Тож усі експонати — унікальні й у буквальному розумінні неповторні.
Пані Ніна мріє про просторе приміщення в центрі міста, де можна буде виставити всю колекцію. Чимало клієнтів приїздять на базу по метали і зупиняються, щоб пофотографуватися в музеї. На думку власниці, ковальське мистецтво може бути стратегічним для розвитку Рівного.
— Колись це місто дало мені поштовх до навчання, роботи й творчості, — зазначає жінка. — Тепер хочу прикрасити його, зробити комфортним і цікавим для жителів та туристів. І кожен хай вкладає частинку своєї душі.