НАВІТЬ ЛИСТИ РІДНИМ НЕ ПИСАВ, А МАЛЮВАВ

У Луцьку відкрилася виставка робіт художника-аматора з Горохова Сергія Сидорюка (на фото), яку організували колектив філії-бібліотеки № 10 та обласна благодійна організація «Астом-Волинь» у рамках програми «Реабілітація через творчість»...


Євгенія СОМОВА


-Брат із дитинства тягнувся до мистецтва, — ділилася спогадами під час презентації молодша сестра митця Галина Грицюк. — Ліпив із пластиліну солдатиків, літаки, танки. Причім досить майстерно. Підрісши, взявся за оригінальні речі — панорами битв. Він цікавився історією, багато читав. Навіть за обідом. Перед ним на столі завжди лежала розгорнута книжка.
Захоплювався Сергій і малюванням. Віддавав йому кожну вільну хвилину. Бажання взяти в руки олівець і перенести на папір народжений в уяві образ було таким сильним, що хлопець не міг чинити йому опору. Тож малював навіть на уроках. Сидів на останній парті, на «камчатці», як тоді казали, і, ховаючись від пильного вчительського ока, мережив папір лініями. З–під його олівця з’являлися козаки, солдати, які йдуть в атаку, переходять убрід річку, друзі. На одному з малюнків однокласники зображені зі спини. Попри це, розповідає Галина Прокопівна, кожен із них упізнав себе. За словами сестри, Сергій усе малював з уяви. У нього була багата фантазія.
Свої роботи не любив показувати. Ховав навіть від рідних — за картиною Васнецова «Богатирі», що висіла в хаті, бо ж малював для себе, для душі. Його творча натура вимагала самореалізації, а талант — розвитку. Він міг стати професійним художником, але доля розпорядилася інакше. Сергій закінчив технічне училище, пішов до армії. Служив у Мелітополі, в танкових військах. Писати рідним було ліньки, тож листи присилав у малюнках. Вони краще за будь–які слова розповідали про солдатські будні.
Помер художник шість років тому в розквіті сил. Після його смерті у сестри, з якою проживав, залишилася папка з малюнками, виконаними на аркушах ватману графітним олівцем. На них — природа у всій своїй красі, улюблені місця біля річки, де часто просиджував із вудкою, батальні сцени періоду козацтва і Великої Вітчизняної війни. Графічні роботи самобутнього художника демонструють обдарованість, вміння бачити суть явища, характер людини, відчувати динаміку.
За словами керівника благодійної організації «Астом–Волинь» Катерини Мельник, художника–аматора відкрила директор Центру народної творчості міста Кривий Ріг Світлана Комарова.
— Рік тому, — розповідала пані Світлана, — побувала на виставці творчих робіт інвалідів у Луцьку. Там і познайомилася з сестрою Сергія, яка показала його малюнки.
Вони вразили жінку. Світлана Комарова вирішила організувати першу персональну виставку автора у своєму рідному місті. Друга вже була в Горохові.
Виставка Сергія Сидорюка діятиме у філії-бібліотеці №10 міста Луцька до кінця грудня, тож усі охочі можуть оглянути її.