Щоб захистити журналістів, на французький Майдан народ вийшов разом із владою. Це була найбільша мобілізація в історії Франції: лише на вулицях Парижа зібралось майже 2 мільйони людей...
Щоб захистити журналістів, на французький Майдан народ вийшов разом із владою. Це була найбільша мобілізація в історії Франції: лише на вулицях Парижа зібралось майже 2 мільйони людей...
Василь РОГУЦЬКИЙ
Загалом у марші єдності проти терору взяло участь 3,7 мільйона небайдужих. Схожий порив єднання переживала Україна рік тому на Майдані. До такої не баченої досі мобілізації французів й усе цивілізоване співтовариство спонукали теракти 7 і 9 січня. Тоді ісламські терористи вбили 10 працівників відомого своїми політично некоректними карикатурами журналу «Шарлі Ебдо» («Charlie Hebdo») та двох поліцейських. Потім від рук терористів загинуло ще чотири заручники і жінка–поліцейський. Самих бандитів – братів Куаші та Амеді Кулібалі – ліквідували під час спецоперації. Як і українців, французів залякати не вдалось. Ефект вийшов протилежний — країна об’єдналась, щоб захистити свої цінності. Цього разу – свободи слова. «Я можу бути не згоден з вашою думкою, але я готовий віддати життя за ваше право її висловлювати», – згідно з цими словами великого Вольтера Франція живе уже не перше століття. І європейці виявилися здатними їх відстоювати, хоч останнім часом багато йшлося про їхнє політичне збайдужіння. Хай якою гострою і неприйнятною є думка чи карикатура, а французькі карикатури щодо релігійних лідерів світу були на грані фолу, вбивати за неї – неприпустимо. «Франція сильна як ніколи!», «Любов сильніша за ненависть!», «Я – Шарлі!» – плакати з такими написами несли люди на марші. А гасло «Я – Шарлі» («Je suis Charlie»), яке означає солідарність із тими, хто відстоює свободу слова, стало найпопулярнішим. Символічно, що його автором є художній редактор тижневика про моду француз українського походження Жоакім Ронцин. З ним під час візиту у Францію зустрівся Президент України Петро Порошенко. Очолювали марш єдності світові лідери, серед яких – президент Франції Франсуа Олланд, канцлер Німеччини Ангела Меркель, прем’єр Італії Маттео Ренці. Був там і міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров. Для українців виглядає великим лукавством і цинізмом, що представник найбільшої терористичної країни, якою в сучасному світі є Росія, вдає, що виступає проти тероризму. Адже Кремль нав’язує думку, що французи самі винні, бо нібито занадто гостро дозволяли собі у своїй країні висловлюватись у сатиричному журналі! «Вони (французи. — Ред.) спокійно дають гроші (Україні. — Ред.) на вбивство простих жителів Донбасу і водночас виходять на вулицю, через те що грохнули їхніх ось цих–от поганих карикатуристів», – цинічно заявляє популярний у 1980–ті російський співак Сергій Лоза (колись прославився піснею «Маленький плот», а тепер — концертами на підтримку так званої Новоросії). Здається, звичка звинувачувати когось у тому, в чому винен сам, на чорне казати біле у Росії набрала розмаху інфекції. Проте народний депутат України Мустафа Джемілєв упевнений, що Захід не піддасться на таку російську дешеву маніпуляцію. «Я не думаю, що політики прийдуть до думки, що треба об’єднатись із другим терористом для того, щоб покарати третього терориста», – заявив він. …А відповіддю на вбивство за карикатуру стали не тільки масові мітинги. Останній номер журналу «Шарлі Ебдо» вийшов мільйонним тиражем (зазвичай наклад не перевищував 60 тисяч), і працівники редакції, які вижили, не встигають приймати замовлення на передплату.
ЦИТАТА Ірина СЛАВІНСЬКА, літературний оглядач: «Постріл у журналістів, які займаються сатирою, – тотожний постріл у будь–яких інших журналістів, незалежно від галузі їхньої роботи. Саме тому, коли лунають думки, що жертви теракту в Парижі 7 січня «самі винні» і «вийшли за межі», мені хочеться запитати, чи зґвалтована жінка теж сама винна? Незалежно від того, хто кат і які ідеї він відстоює зі зброєю в руках, жодна жертва не заслуговує на насильство. У свободи слова немає меж. Ми вільні, поки говоримо правду».
