ШІСТЬ ГОДИН ПОСПІЛЬ ЧИТАВ НАПАМ’ЯТЬ «МАРУСЮ ЧУРАЙ»

На 54-му році обірвалось життя лікаря-кардіолога «Луцького центру первинної медико-санітарної допомоги №2» Анатолія Остап’юка (на фото)

Анатолій Дмитрович був закоханий у поезію. Його можна було побачити на літературному святі не лише як глядача, а й як виконавця. Читав вірші українських поетів на волинському телебаченні, радіо. Серця своїх пацієнтів також не раз заспокоював віршованими рядками. Казав, що поезія — ніби стежина між ним і хворим. «Хворе серце можна вилікувати лише серцем», — цитував Оноре де Бальзака.
На наукових зібраннях кардіологів у різних містах України Анатолій Дмитрович організовував літературні вечори, на яких декламував класичну поезію. Вперше на такий захід зібрав колег у далекому Узбекистані, куди його направили як лікаря–інтерна. Мав із собою «Малий Кобзар», тож для дев’ятьох його молодих колег із України звучала Шевченкова «Катерина».
Серед найулюбленіших авторів також — Леся Українка та Ліна Костенко. У 2004 році дорогою у відрядження до Челябінська прочитав роман у віршах «Маруся Чурай». Був вражений силою і досконалістю цього твору. Наступні 6 років свого життя присвятив вивченню роману. Опанував напам’ять 150 сторінок тексту, який звучав 6 годин! Не забарилось і сценічне представлення «Марусі Чурай» за участю Анатолія Остап’юка.
Колектив редакції «Волині–нової» висловлює щирі співчуття рідним та близьким Анатолія Остап’юка, усій волинській громаді. Він міг ще багато зробити і як лікар, і як митець. Але доля вирішила, що і на небі потрібна кардіограма високого слова…