Жительки Шацького району простодушно проклинають Путіна, але своїми діями грають на руку ворожій пропаганді...
Жительки Шацького району простодушно проклинають Путіна, але своїми діями грають на руку ворожій пропаганді...
Сергій НАУМУК
І В МОСКВІ РАДІЛИ ЗА ВОЛИНСЬКІ МЕЛЬНИКИ: «МЕСТНЫЕ НЕ ХОТЯТ УБИВАТЬ РУССКИХ» Президент України Петро Порошенко повідомив, що чергова хвиля мобілізації проходить за планом. Мовляв, окреслений графік дотримується. Проте насправді не все так райдужно, як відрапортовано. Минулого тижня російські (!) ЗМІ розтрубили, що у трьох селах Шацького району на Волині відбулися «бабські бунти»: «Местные жители не хотят идти убивать русских». — Вони там що, подуріли?! Тут хлопці гинуть, а в Шацьку підіграють Путіну?! Ми щойно повертаємося з АТО — нехай подзвонять і запитають у наших солдатів, що вони думають про ці перекриття доріг та перешкоди мобілізації! — заступник голови Асоціації фермерів і землевласників Волині Руслан Хомич дізнався про цей факт, коли саме повертався з передової (возив туди допомогу), тому не стримував емоцій. ...Вже у приймальні Любомльського об’єднаного районного військового комісаріату відчувається: війна поруч. Це у мирний час військкомати нагадували сонне царство. Нині тут занадто людно. — Приписники, чекайте, зараз до вас вийде працівник. Ви з якого питання — на призов? Хто з повісткою? — помічник чергового по військкомату швидко ділить прибулих за категоріями. — У вас скільки дітей? — допитується у літнього чоловіка, який прибув на медогляд. — Троє? Чого ж ви мовчите? Принесіть довідку про склад сім’ї, копії свідоцтв про народження дітей і свідоцтва про шлюб. З’ясовується, крім довідки про склад сім’ї, решту документів чоловік уже має. Працівник військкомату відправляє його по довідку. За трохи ми вже у кабінеті військового комісара Ігоря Шепєлєва. Він людина нова — очолює згадану установу лише чотири дні. — Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що оповіщати військовозобов’язаних мають органи місцевого самоврядування, зокрема сільські та селищні голови. Є відповідне розпорядження голови облдержадміністрації, тому це роблять мобільні групи: представники селищної ради, райвідділу міліції та військкомату, — розповідає Ігор Шепєлєв. 24 січня о 10-й годині жительки села Мельники Шацького району заблокували автомобіль мобільної групи, котра розвозила повістки для проходження медогляду. Поліські жінки поставили вимогу: документи не вручати. Марно члени групи роз’яснювали, що чоловіків викликають лише на огляд до лікарів. На розлючених жіночок такі аргументи не подіяли. Відтак бунтарки вирвали 212 повісток і спалили їх просто на дорозі. За подібним сценарієм розгорталися події в інших двох селах. О 10.50 автомобіль мобільної групи заблокували у Затишші. Результат — вісім повісток розірвали та втоптали у бруд. Через 40 хвилин так само вчинили у Піщі. Там у працівника військкомату відібрали та знищили 43 повістки.
«НЕ БУВ, НЕ БАЧИВ, НІЧОГО НЕ ЗНАЮ, ТА Й УСІХ НЕ ПОСАДЯТЬ»... Аби хоч якось прояснити ситуацію, їдемо в бунтарські села. Найперше потрапляємо в Мельники. При в’їзді в село лежить повалений знак. Чи це не наслідок гучних розбірок? Запитуємо перехожих на вулиці, що можуть повідомити про випадок із блокованим автомобілем. Люди одразу наїжачуються і поспішають геть. Пояснення прості — не був, не бачив, нічого не знаю. На вулиці спілкуються дві старші жінки. Розпитую про випадок із повістками. — У нас один син. Чоловік – інвалід, якщо ще й сина заберуть, то що буде? Порахувала зятів і внуків, то з родини під мобілізацію підпадає аж семеро. Хіба якщо війна буде і братимуть усіх підряд, тоді вже хай і наші діти йдуть, – каже одна. — Так. Але коли днями хотіли стягнути машину з військкомату в рів, то це неправильно, бо ж там люди були. Вони на державній роботі, і в них теж сім’ї, – додає інша. Але на тому наша розмова завершується. Заходжу в бібліотеку. Лідія Карпук, що тут працює, теж нічого про той випадок не знає. Каже, чоловік – офіцер у відставці – заборонив навіть наближатися до бунтарів, щоб не соромити його. Видно, колишній прикордонник добре розуміє наслідки таких дій, та й поняття честі для нього — не порожній звук. У школі пощастило не більше. Хіба вдалося дізнатися, що автомобіль зупинили на початку села біля фігури, тобто придорожнього хреста. Запитую, як же дізналися, коли їхатимуть із повістками. Чую, що нібито хтось комусь подзвонив і попередив. Затим мої співрозмовниці зникають одна за одною. За словами директора Миколи Маригоди, навряд чи з учителів хтось щось знає, бо не були там. Та й сам до того не має стосунку, бо офіцер і готовий йти на службу, якщо буде необхідність. У Затишші зупиняємося біля літніх жінок, одна з яких везе велосипедом мішок борошна. Розмова заходить про газету, про наші редакційні акції для передплатників. До нас долучається ще одна місцева жителька. Та щойно запитую про випадок, коли зупинили автомобіль із військкомату, жінки відповідають неохоче. Кажуть, що рідко виходять з дому, а «машину перепиняли» молоді, у кого сини та чоловіки призовного віку. На в’їзді до села вони стояли не лише в суботу вранці, а й надвечір та ще й у неділю. Це все, що вдається дізнатися. Рушаємо у Піщу. Настрій тутешніх жителів — як і в попередніх. Дізнаємося, що в’їзд блокували по 120 жінок із двох боків населеного пункту, бо не мали інформації, звідки їхатиме автомобіль. Проте коли дізналися, що він уже в дорозі, зібралися за кілька хвилин. Двох співрозмовниць таки вдалося розговорити. Жінки переконані, що односельчанки вчинили правильно. У їхніх міркуваннях є й справедливі зауваження. Адже не секрет, що під час мобілізації, особливо перших її хвиль, було чимало порушень. Найбільше піщан обурило те, що одній жінці принесли повістку для сина, який вже служив у зоні АТО! Більшість селян переконані — за зупинений автомобіль та знищені повістки відповідати не будуть. Логіка залізна: жінки ніде не працюють, із роботи їх не виженуть, то як покарають? Але це показне, бо селян таки годі допитатися, хто був, коли затримували авто, та чи щось бачив. Вочевидь, хоча «нам закон не писаний», про кримінальну відповідальність селяни таки задумуються.
ПОДАЛА У 9 ЦЕРКОВ «ЗА ЗДОРОВ’Я…» ВОЛОДИМИРА ПУТІНА Гуляють серед людей і навіяні кимось міфи. Наприклад, мої співрозмовниці щиро переконані, що в деяких районах військкомати самі відмовилися брати повістки для жителів території, якою опікуються. Марно я переконував жінок, що це неможливо, бо відповідальності в такий тривожний час ніхто не скасовував. Здається, вони залишилися при своїй думці. З одного боку, дії селян зіграли на руку путінській пропаганді, а з другого — жінки простодушно клянуть очільника Росії. — Щоб йому дихати не дало, тому Путіну! І вже ні ми, ні монахи не можуть виклясти того Путіна! Я у дев’ять церков подавала за його здоров’я, щоб уже гранітне мав, а він ще й досі не вмер! — каже голосно одна. Я витріщаю очі, а молодиця довірливо пояснює: — Бо якщо подавати за упокій, то й сам можеш померти. Треба подавати за здоров’я, а Бог знає, що кому посилати. Спочатку написала «за здоров’я Володимира Путіна», то не хотіли брати. Кажу, чого не берете, ви ж Московський патріархат! Написала «За здоров’я Володі» — і тоді взяли. Тим часом правоохоронці проводять розслідування. Як повідомив начальник обласного управління міліції Петро Шпига, у цій справі помітний «московський слід», бо все було організовано. За підбурення до зриву мобілізації передбачена відповідальність — від 2 до 5 років позбавлення волі. Наразі правоохоронці шукають організаторів. Наостанок пригадалися слова продавчині крамниці в Мельниках. — Вам тут ніхто нічого не скаже. Хіба щось зміниться, якщо газети напишуть? Хіба напишете, що Мельники дурні? — різко відповіла жінка. – Чого туди йти воювати? Яка мати ворог своєму синові? Певно, ворогами своїм дітям є усі ті матері, чиї сини тепер воюють на Сході України. А ще ті, чиї сини вже полягли на Донбасі. Мельничани–піщанці–затишани чомусь упевнені, що зможуть пересидіти небезпеку під жіночими спідницями. Звісно, є перегини під час мобілізації, часто держава несправедлива до своїх громадян. Але однією несправедливістю іншу не переможеш…
P. S. Учора близько ста людей прийшли в зал, де відбувалася сесія Старовижівської районної ради. Після того як депутати розглянули порядок денний, розпочалася зустріч матерів, дружин, родичів військовозобов’язаних із головою райради Василем Романюком та військовим комісаром Ратнівсько–Старовижівського об’єднаного районного військового комісаріату Василем Шинкаруком. У зверненні, яке йому передали люди, та в їхніх виступах йшлося про те, що «не можна вбивати наших братів на Сході», «не мобілізовувати синів і чоловіків», «навіщо йти на Донбас»...
