НАМ НАВ’ЯЗУЮТЬ НОВЕ ПРИДНІСТРОВ’Я?

Україна може погодитись на нову лінію розмежування з «ЛНР» та «ДНР», віддавши російським загарб­никам землі, захоплені бойовиками з часу підписання Мінських угод

Василь РОГУЦЬКИЙ

Кілька останніх тижнів на Донбасі тривали важкі, кровопролитні бої, в яких українцям вдалося здобути перемогу в обороні дебальцевського плацдарму. Напруга протистояння дещо знизилась, адже після поразки російські загарбники мусять компенсувати серйозні втрати. І чомусь якраз тепер, а не під час гарячих боїв до Києва раптом приїздять лідери Німеччини та Франції Ангела Меркель і Франсуа Олланд. Що ж їх спонукало так несподівано проявити дипломатичну активність?
Найімовірніше, таке рішення вони прийняли після того, як у Сполучених Штатах Америки серйозно стали дискутувати, щоб надати Україні озброєння. А Франція та Німеччина, як відомо, категорично проти цього, бо бояться непередбачуваної реакції Росії. Тож укотре заходились мирити Україну та Росію. Після Києва Меркель з Олландом збираються до Москви на розмову з Путіним.
Західна преса написала, що європейські лідери пропонують Україні федералізацію, визнання широкої автономії захоплених територій Донбасу, згоду на нову лінію розмежування, позаблоковий статус нашої країни тощо. Тобто фактично спонукають пристати на вимоги Путіна, створити таке собі нове Придністров’я, яке б утримувала Україна. А це для нашої держави може стати самогубством. Ми маємо вимагати повного відновлення суверенітету України на захоплених територіях, а якщо не можемо цього зробити, то треба максимально відмежуватись від терористів — хай Росія сама годує «ЛНР» та «ДНР».
Утім, наші дипломати стверджують, що Захід не просив переглянути Мінські домовленості. Мовляв, говорили тільки про те, як їх втілити. Хоча зі слів речника Міністерства закордонних справ Євгена Перебийноса можна зробити висновок, що принаймні на нову лінію розмежування згода України буде. Певно, аби Меркель з Олландом хоч щось могли запропонувати Путіну. «Ми знаємо, що Росія має одне бачення лінії розмежування, Україна наполягає на іншому, але принципові деталі —це територіальна цілісність України, це необхідність контролю України за своєю територією, це виведення іноземних військ зі Сходу України», — викручувався Перебийніс.
Але тільки деякі наївні європейські політики можуть розраховувати, що Путіна влаштує нова лінія розмежування і він погодиться дати Україні спокій. Кремлівський фюрер, звісно, зробить вигляд, що за мир, але лише для того, щоб підготувати новий, ще потужніший удар своїх військ навесні. У цьому впевнений, зокрема, військовий експерт Юрій Бутусов. Він прогнозує масований наступ росіян на другу половину квітня, коли з’явиться «зеленка». Наше завдання — добре підготуватись до битви, провести швидкі реформи в армії. «Путін не піде на мир, доки ми не станемо достатньо сильними. Мова не про те, щоб знищити російські війська, — Путін піде, навіть якщо його загони матимуть достатньо серйозні втрати», — каже Бутусов.
Рано чи пізно Захід таки зрозуміє: краще дати Україні зброю і разом зупинити варварів зі Сходу, ніж дозволити Кремлю знищити нашу державу, бо це матиме непередбачувані наслідки. А наразі мусимо зробити все, щоб втриматись до того часу, коли більшість західних лідерів дійде висновків, які робить колишній міністр закордонних справ Швеції Карл Більд. «Давати Україні зброю — ризиковано, — каже він. — Але ситуація, коли росіяни можуть безперешкодно продовжувати свою агресію, ще небезпечніша. Якщо Кремлю вдасться дестабілізувати Україну і перетворити на зону конфронтації, то в російській політиці зміцниться мілітаризм, і в такому разі агресії зазнає не лише Україна… Війна між Росією і західними країнами, на жаль, можлива…» А це, додамо, може стати початком Третьої світової, про що деякі російські «наполеони» говорять уже вголос.