14 лютого в Україні, як і в багатьох країнах світу, відзначають День святого Валентина, або День закоханих...
14 лютого в Україні, як і в багатьох країнах світу, відзначають День святого Валентина, або День закоханих. Тож сьогодні, напевно, значно побільшає людей у старовинному храмі Пресвятої Богородиці, що у місті Самбір Львівської області. Адже саме там зберігаються мощі святого Валентина. Не чули? Саме так! У цій церкві під склом лежать фрагменти черепа і кілька кісток відомого не тільки у християнському світі святого. До Самбора їх привезли ще у 1759 році
Василь УЛІЦЬКИЙ, заступник головного редактора газети «Волинь-нова»
Справа в тому, що 255 літ тому Папа Римський розпорядився передати церкві останки святого Валентина після того, як Європою пішов поголос про чудотворну ікону Пресвятої Богородиці з цього храму. Я був неабияк здивований цим фактом, коли кілька років тому побував у Самборі на екскурсії. Вражаюче місто з туристичної точки зору! Гадаю, колись підприємливі самбірчани обов’язково перетворять райцентр на романтичне місце паломництва всіх закоханих. Але сьогодні хочеться сказати про інше, чим ще запам’яталася самбірська поїздка. Основу нашої екскурсійної групи складали люди з українського Півдня та Сходу. Було помітно, з яким неприхованим інтересом вони відкривали для себе цей куточок України. Дехто наполегливо намагався говорити українською, можливо, вперше у житті. І тепер, коли згадую той День святого Валентина і тих людей, мені чомусь здається, що вони не піддались на путінську пропаганду про кровожерливих бандерівців, не виходили з російськими триколорами на вулиці своїх міст... Думаю, якби українці мали більше можливостей дізнаватись один про одного, то, може, й війни не було б. Вороги не змогли б так легко зіграти на наших надуманих страхах. А подивитись в Україні є на що, невідкритих сторінок безліч. Анексія Криму, війна на Донбасі підштовхнули деяких активістів до цікавих проектів, які б допомагали більше дізнатися про рідну землю. Один із них — «Відкрито в Україні». Його ініціатори знаходять і розповідають про цікаві, але маловідомі куточки нашої країни. Вони нерідко є поруч з нами, просто треба не лінуватися їх шукати. Недаремно ж кажуть: що не сторона — то новина. Україна багата на талановитих людей, природу, архітектуру. Незважаючи на трагічні події, українці, здається, нарешті починають це усвідомлювати і відкривати Україну для себе. І Україну у собі.
