Популярний лозунг «Хвала рукам, що пахнуть хлібом» – це той самий тракторист, хто зранку до ночі на полі, тваринник – на фермі.
Журналістка з Волині: «Не знецінюйте слів: «Хвала рукам, що пахнуть хлібом»
Бо в них – праця і піт сільських трударів, які нас щоденно годують, а не пережитки минулого. Це – визнання важкої праці. Коли я їх чую, одразу спадають на думку слова відомого аграрія Волинського краю, Заслуженого працівника сільського господарства України, співзасновника СТОВ «Романів» Віталія Заремби, який впродовж більш як чотирьох десятиліть не зраджує покликання хлібороба: «Сільське господарство – це наука, яка вимагає творчого підходу. Тому тут є в чому себе проявити»
16 листопада в Україні відзначали свято дбайливих та працелюбних людей – День працівників сільського господарства. Саме вони за будь-якої погоди щодня, завдяки клопіткій праці та значних зусиль, досягають щедрих урожаїв та успіхів.
Працюючи на теренах Луцького району, й донині мене не полишають спогади про відзначення професійного свята аграріїв у радянські часи, коли його вшановували «на широку ногу». Пам’ятаю, що урочистість щороку відбувалася у Волинському обласному драматичному театрі імені Тараса Шевченка, куди з’їжджалися сотні трудівників села. Зала була вщент заповненою, вручали відзнаки, нагороди, були концерти, зустрічі з цікавими людьми.
Нове українське законодавство, зберігаючи цю славну традицію, у перші роки Незалежності України, 1993 року на офіційному рівні встановило у третю неділю листопада відзначати День працівників сільського господарства.
Цьогоріч, хоч не було великих урочистостей, але щедро рясніли вітальні повідомлення у фейсбуці з нагоди свята аграріїв. Гарні слова звучали з уст учнівських колективів, на територіях яких функціонують і донині сільськогосподарські товариства. Тісна багаторічна співпраця поєднує Романівський ліцей Луцького району з СГТОВ «Романів». Допомога співзасновника господарства Віталія Заремби та директора Василя Назарчука у вирішенні питань освітянського колективу, який очолює Галина Філончук, завжди – у пріоритеті.
Допомога співзасновника господарства Віталія Заремби та директора Василя Назарчука у вирішенні питань освітянського колективу, який очолює Галина Філончук, завжди – у пріоритеті.
Тому й вітання від них були теплі та щирі, коли здобувачі знань ліцею завітали до сільськогосподарського товариства та привітали всіх присутніх із професійним святом:
«Вітаємо людей з мудрими думками та невтомною жагою до праці. Нехай українська земля завжди дарує вам щедрі врожаї на благо нашої неньки-України. Дякуємо за вашу працю! Миру та добра почесним людям!».
Не відкрию секрет, що всі ми – родом із села. Хоча дехто не хоче цього признавати, мотивуючи тим, що народився у місті, не цікавлячись, звідки бере початок їх родовід. А чому, скажіть мені, з роками, з віком, дехто, проживши все життя у місті, серцем і душею залишилися сільськими людьми, і свою старість хочуть зустріти на рідних батьківських оберегах.
Саме тут по-справжньому можна відчути смак хліборобської праці. Популярний лозунг «Хвала рукам, що пахнуть хлібом» – це той самий тракторист, хто зранку до ночі на полі, тваринник – на фермі. Пригадую, як моя матір та її подруги під пекучим сонцем вручну обробляли буряківничі ланки і не скаржилися на втому, а раділи гарним урожаям. Цієї праці пізнала і я ще з дитинства.
Російська агресія поділила наше життя на «до» і «після», покалічила, поламала багатьом життя. Йду знайомою з дитинства сільською вулицею до батьківської оселі, а на ній немає людей, не видно односельців і на їхніх подвір’ях. Бояться… Молодих, а то й старших чоловіків мобілізували у ЗСУ, гіркі звістки прийшли у деякі родини – пломеніють жовто-блакитні стяги на місцевому цвинтарі. Он Ганна Гаврилюк уже більше року чекає свого сина з фронту – пропав безвісти. А був гарним помічником для матері. Ось такі реалії війни…
Сьогодні важко жити на селі, бо кожне господарство потребує чоловічих рук. Жінки взяли всю роботу на себе, але не плачуть, не нарікають, а чекають своїх рідних і надіються на неодмінну Перемогу.
Газета «Волинь» приєднується до вітань, що звучали на адресу трудівників сільського господарства Волинського краю, та висловлює вдячність товариствам, які з доброї волі підтримують редакцію, щоб тижневик потрапляв на фронт. Щиро вдячні господарствам: «Городище» (директор Анатолій Никонюк), «Лище» (Святослав Карбовський), «Романів» (Василь Назарчук), «Зоря» (Степан Сайкевич), «П’ятидні» (Валерій Діброва), «Облапське» (Леонід Самчук), Нововолинський олійний завод (Вікторія Бубела). Переконалися, що наші захисники потребують такої підтримки у вигляді звісток про життя рідного краю, чимало з них із вдячністю говорять: «Прочитав «Волинь» – і ніби вдома на Волині побував!». Отож, ви теж можете допомогти у виготовленні інформаційних снарядів. Приєднуйтеся!
Ніна КОСТРУБА, позаштатний кореспондент газети «Волинь».
Зараз також читають: В обласному центрі Волині на смітник викинули… ікони.
