В обласному центрі Волині на смітник викинули… ікони

Думала: писати чи не писати? Адже у людей і так проблем вистачає, але побачене не дає спокою, мучить душу, тягарем лежить на серці. Люди, хочеться закричати, до чого ми котимося?

Так ось у чому справа. Не секрет, що чи не щодень ми хочемо того чи ні, а, зібравши пакетик сміття, несемо його у відведене для цього місце. У селах, зазвичай, є визначені дні, коли, підписавши договір з місцевою владою, люди кожен біля воріт свого будинку залишають зібране сміття і впевнено знають, що у визначену годину його заберуть. Вже у місті немає визначених днів, коли виносити, а коли утриматися. Зібрав і неси, хоч вдень, а хоч вночі, контейнери доступні цілодобово.

Особливо багато цього «добра» навесні, початку літа, при підготовці до свят. Господині перебирають все на світі, заглядають у кожен куточок і, те, що їм уже не знадобиться, викидають у відведене місце.

Тож і напередодні Трійці роботи в оселях не бракувало. Люди мішками несли до смітників перебране вдома, те, що їм уже не знадобиться. З цієї ж причини і я там побувала. Й те, що побачила, вразило мене до глибини душі. Бо серед пакетів, які не помістилися до набитих контейнерів різним мотлохом, у куточку ніби засоромлені, виглядали… дві старовинні іконки. Не можу сказати, що на них були настільки вицвілі лики святих чи обдерті рамочки, що власниця вирішила їх позбутися. 

Спочатку у мене був шок, неймовірне здивування, як таке можливе?

Спочатку у мене був шок, неймовірне здивування, як таке можливе?

Бо ще з дитинства завжди бачила з якою повагою рідна матуся відносилася до ікон, що в обрамленні гарними вишитими рушниками висіли у світлиці на видному місці. А коли проходило капітальне прибирання перед великими святами, то ми з сестрою завжди чули мамине нагадування, мовляв, «обережно з образами». Цього застереження дотримуємося й тепер, бо святині й донині є оберегами батьківської сільської хати.

 Так от історія із побаченими іконами закінчилася так. Здивований був і вчитель-краєзнавець Святослав Форманюк, який проживає у нашому будинку. Він також перейнявся несподіваним вчинком байдужої людини і запропонував оновити образки, наскільки можливо, і помістити їх у створену ним же «криївку». 

Свою думку щодо цього випадку висловила журналістка Валентина Блінова. Вона сказала: «Викидаючи святі образи, люди накликають на себе біду. Невже не вистачає здорового глузду просто передати ікони у храм? Не кажу вже про те, що, можливо, до цих ікон щиро молилися їхні предки. Просили здоров’я для своїх нащадків».

Багато віруючих людей стикаються з питанням, що робити зі старими іконками та церковними календарями, які вже не використовуються? Чи є гріхом знищити такі речі, адже на них зображені святі?

На такі питання натрапила на відповідь священника у фейсбуці. Як пояснив панотець Віталій, у знищенні ікон та церковних календарів немає нічого гріховного. Речі, які вийшли з ужитку, такі як ікони та старі церковні календарі із зображеннями святих, можна зібрати і спалити. Чому можна так вчиняти? З часом ікони можуть пошкодитися, вицвісти, порватися. Священник наголошує, що потрібно зібрати все в одне безпечне місце, дотримуючись правил пожежної безпеки. Однак перед спалюванням провести невеличку молитву та здійснити ритуал. Навіть, якщо ви їх спалюєте, робіть це з повагою. Не викидайте на сміття! Важливо пам’ятати, що головне – це шанобливе ставлення до святинь та розуміння, що їхня цінність полягає не у матеріальному втіленні, а у вірі і молитві. 

Ніна КОСТРУБА, журналістка.

Читайте також: Піком кар’єри української гімнастки стала любов до мови путіна і слово: «заї**о».