Є каяття, але нема вороття…
Сам – це страшно…
В одного чоловіка дружина раптом потрапила до лікарні. Живіт схопило зненацька. Далі все відбувалося, як у тумані: приїхала «швидка», подивилися, забрали. Він, розгублений, сів у таксі й поїхав слідом. Поштовхався по коридорах, дізнався, що її повезли на операцію. Сказали: «Їдьте поки додому, потім зателефонуйте»
Він повернувся у квартиру. Тиша. На підлозі – розкидані речі. Чашка з остиглим чаєм. І думка, яка свердлить голову: останнім часом вони тільки й робили, що сварилися…
Грошей не вистачало. А вона, як він казав, безтолково витрачала. Купила вчора полуниці – маленьку коробочку, за якісь шалені гроші. Полуниця взимку! Що ти вигадала, Ганю? Ми ж не мільйонери!
Ще той крем… Ось стоїть на столику біля дзеркала. Дорогий. Він лаявся: нащо воно тобі треба, ти й так у мене гарна. На плиті – суп. Він сто разів казав: не вари стільки, хто те їстиме? Нас же тільки двоє. Було двоє. До сьогодні…
Він сів за комп’ютер – хотів відволіктися. Вискочила реклама морського курорту. Вона так мріяла поїхати на море. А він тільки бурчав: куди, яке море, коли в нас іпотека, треба житло міняти, яму під фундамент копати, машину продавати… Якесь безглузде марнотратство. А їй, може, просто хотілося трохи тепла, радості, вітру з моря…
Він підняв той халатик, розправив, акуратно склав – і заплакав. Як дитина, трирічна. Голосно. Щиро. Вперше за роки.
А ще ванну займала довго. Він дратувався. Вони сперечалися. А зараз – ванна вільна. Ліжко – теж. Можеш лежати хоч впоперек. Можна палити в квартирі – ніхто не крикне: «Ти що, здурів?». Можна пити літрами, дивитися футбол, новини, політичні ток-шоу. Ніхто не засне поруч, не скаже «вимкни».
На дивані – її халатик. З вишитим ведмежам. Зім’ятий, залишений поспіхом. Вона перевдягалася вже коли їй було зле. Він підняв той халатик, розправив, акуратно склав – і заплакав. Як дитина, трирічна. Голосно. Щиро. Вперше за роки.
Бо сам – нікому не потрібен. Сам – не щасливий. Сам – це страшно. Сам – це не так, як треба.
Навіщо він лаявся? Чого вперся в ту полуницю? Може, вона просто хотіла зробити собі маленьке свято? Може, та коробочка ягід – була її останньою радістю?..
Марія МРІЯ, zyttia.org.
