ПІСЛЯ СХОДЖЕННЯ НА ГОЛГОФУ ДАЛА ОБІТНИЦЮ: «БІЛЬШЕ НЕ ГАДАТИМУ»

До жительки села Ужинець Млинівського району Рівненської області Марії Свирипчук (на фото) щодня приїжджають на прийом люди. Жінка каже, що реклами ніколи не потребувала, адже ті, кому допомагала, передають її адресу з рук у руки. Останнім часом серед відвідувачів найбільше бажаючих позбутися алкогольної та тютюнової залежності...

Оксана КРАВЧЕНКО

У 33 РОКИ ПРИЙНЯЛА ВІД БАБУСІ «СПАДОК ЦІЛИТЕЛЬСТВА»
— Працювала на консервному заводі, до медицини не мала жодного відношення. Якось поїхала за тарою на склозавод, а там працівниці раптово стало погано, впала — і не приходить до тями. А «швидкої» все нема. Я й сама не знаю, що мене підштовхнуло до хворої, не пам’ятаю, що і як робила, але жінці допомогло. І вона стала постійно до мене звертатися, хоч живе у Конотопі, за сотні кілометрів. «Насватала» у пацієнти ще й своїх родичів. Якось все так складалося, наче якась сила підштовхувала мене допомагати іншим, — не знаходить пояснення багатьом речам сама пані Марія, згадуючи перші кроки до цілительської практики.
Розповідає, що її бабуся вміла спалювати рожу, виливати волос, викачувати яйцем переляк. Змалку Марія бачила, що народна медицина може врятувати хворого, навіть коли лікарі безсилі. Але особливого інтересу до такого досвіду в юності не проявляла. А коли бабуся помирала, то покликала онуку до себе, взяла за руку, подивилася в очі — і Марійку наче оповило якесь незвичне тепло. Вона тоді не надала цьому значення. Як і словам циганки, яка нагадала дівчині, ще школярці, що у 33 роки їй дістанеться великий спадок.
— Сміялася з того. Святкувала день народження і згадувала ворожку: де ж обіцяне багатство? А за якийсь час, коли вже й призабулося пророцтво, полола буряки на городі й прийшла до мене молодиця із зав’язаною рукою. Питає, де живе та баба, що рожу спалює. Я стала пояснювати, як знайти в селі хату, господиня якої вміє це робити. Жінка вислухала та й пішла собі. Але через хвилин 20 повернулася і стала дорікати, що я їй відмовила. Каже: перепитала на дорозі старого чоловіка, а він на вас показав, що можете допомогти. Я тоді аж на асфальт вибігла, щоб побачити, хто ж то до мене молодицю направив. Але нікого вже не було, — і досі дивується Марія Володимирівна з того випадку, після якого зрозуміла, що «спадок» їй дістався не матеріальний.
Нікуди було діватися, повела жінку додому, оглянула її руку — а то не рожа, то волос спричинив запальний процес, через що хворій ледь не ампутували в лікарні палець. Житні колоски у хаті були, що робити — знала. За три сеанси виливання набряк зійшов, рана загоїлася. А до будинку Свирипчуків стали приходити зі своїми бідами інші люди.

«НАЙБІЛЬШЕ ЛЮДИНУ ЛІКУЄ ВІРА»
Пані Марія — знахарка сучасна, бабусиними знаннями вона не вдовольнилася. Цікавилася, як розповідає, і методами східної медицини, вчилася кодувати від алкоголізму та інших залежностей в єгипетському місті Таба.
— Не скажу, що всіх вдається вилікувати, буває, зриваються люди, беруться за старе. Але на багатьох діє. Інакше не приїжджали б із деяких сіл так масово. Наприклад, із села Тинне Сарненського району в мене вже побувало 264 особи, спеціально веду облік. Із Маяків Луцького району часто приїжджають. Зрештою, були люди з усіх куточків Волині, Рівненщини й з інших областей, — каже Марія Володимирівна.
Поки розмовляємо, у коридорі чекають на прийом двоє лучан, а також жінка із сином із Бродів. Старенька зізнається, що привезла сина вдруге. Минулого разу він їздив із двома сусідами. Їм допомогло, перестали курити. А от син не витримав, довелося знов добиратися.
Пані Марія просить написати, що тепер не береться лікувати онкохворих. Після того, як від раку померла пацієнтка, що вже стала близькою подругою, зареклася це робити. І людей з розладами психіки не приймає. Зрештою, усім народним лікарям на це в Україні не дають дозволів.
— Раніше мені доводилося працювати з такими хворими, особливо на Кіпрі. Занесла мене доля і туди. У тій місцевості, де я була, велика грузинська діаспора, старші жінки знають російську. На пляжі познайомилася з однією з них, розговорилися. А наступного дня вона прийшла із ще кількома подругами. Ті порекомендували своїм знайомим. Так і довелося покинути роботу на підприємстві з виготовлення кераміки, бо стала вести прийом. Навіть кіпріоти–високопосадовці до мене зверталися, — стверджує наша співрозмовниця.
В її домі багато ікон. Розповідає, що неодноразово відвідувала Святу Землю. Після сходження на Голгофу дала обітницю, що ніколи більше не гадатиме. Раніше на прохання знайомих часто брала до рук карти Таро. З віком усвідомила, що зазирати в майбутнє не треба, бо життя наше в руках Божих. І була дуже рада, коли онук вирішив учитися на священика.
— Думаю, найбільше людину лікує віра. Коли є велике бажання одужати, то з хворобою справитися легше. Часом чоловік мені дорікає, що я йому не можу допомогти позбутися болю в суглобах. А я на те відповідаю: «Бо не віриш і не хочеш нічого робити задля власного здоров’я». Господь дав кожній людині великі можливості, але не завжди ми їх використовуємо, — говорить Марія Свирипчук. 

На фото: «Щоб одужати, треба вірити», — каже пані Марія.