Так говорив про мистецтво залагоджувати фінансові проблеми в державі французький міністр Кольбер ще у ХVІІІ столітті, розмірковуючи, як «отримати якнайбільше пір’я і якнайменше крику»...
Так говорив про мистецтво залагоджувати фінансові проблеми в державі французький міністр Кольбер ще у ХVІІІ столітті, розмірковуючи, як «отримати якнайбільше пір’я і якнайменше крику». Наші українські міністри, схоже, подібними речами не переймаються...
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
Процес екзекуції над гусьми врізався в пам’ять з дитинства. Бабуся на мої протести висувала залізний аргумент: «Не по-хазяйськи, щоб губилося пір’я». Зо дві години на подвір’ї стояв лемент. А пообіді я гнала пасти табунець нещасних обскубаних птахів, у яких обвисали крила. І навіть гордий та дуже бойовий гусак понуро плентався збоку, а не виступав попереду, як завжди. Сьогодні мені здається, що такими ж обідраними й приниженими почуваємося і ми, прості українці. Тоді, коли стоїмо перед прилавками з новими цінниками і не можемо купити своїм дітям необхідні їм продукти. Тоді, коли йдемо платити за комунальні послуги, й потерпаємо, чи ж вистачить у гаманці грошей. Коли кажемо в аптеці, покрутивши в руках упаковку з украй потрібними ліками: «Вибачте, я передумала це купувати...». Терпимо, бо в країні війна, бо хочемо зберегти свою державу, волю і незалежність. Ми й самі готові поділитися останнім. Жертвуємо на армію з мізерних пенсій і зарплат, даємо «благодійні внески» на медицину, на освіту... «З Божою допомогою якось виживемо, аби тільки мир був», - кажуть старі жінки, розплутуючи на нитки улюблені вовняні хустки і светри, щоб зв’язати солдатам теплі шкарпетки. Мусимо зберігати міцність духу і витримку, щоб гідно вийти з теперішніх випробувань. От тільки пастухи наші за крок до дефолту, щоб отримати якнайбільше «пір’я», взялися скубти простий люд разом зі шкірою. На 40 відсотків дорожчає з березня плата за електроенергію, на 280 відсотків підвищать тарифи на газ. Гривня знецінюється. А індексацію мінімальних пенсій і зарплат призупинено, найбіднішим українцям уже другий рік виплачують незмінний мізер. Кажуть, затягуйте паски, бо криза. Тільки ж люди бачать, що криза в Україні — не для всіх. У час війни, скрути багато-хто з можновладців примножує свої капітали, використовуючи перевірені корупційні схеми. Обличчя у керівних кріслах нові, а механізми збагачення ті ж, що й раніше. У парламенті — мільйонери і мільярдери лобіюють вигідні їм закони. Олігархи борються за ласі шматки у найбільш прибуткових сферах економіки. Світ дивується, як може існувати держава з таким високим рівнем корупції. Почекайте, заспокоюють нас, буде і в Україні справедливе правосуддя, діятимуть антикорупційні органи. Прийняли закон про забезпечення права на справедливий суд, за яким зарплата судді має становити від 20 до 30 тисяч гривень. Не забуто й про пріоритетне виділення службового житла, і про грошове забезпечення, що може виплачуватися до настання пенсійного віку в розмірі 90 відсотків заробітку. Ухвалили рішення і щодо борців із корупцією. У них зарплати (з урахуванням доплат) сягатимуть 50 тисяч гривень, а в голови антикорупційного бюро — майже 128 тисяч. Ці цифри оприлюднив у своєму блозі народний депутат Віктор Пинзеник, зауваживши, що поділ громадян на сорти — нормальна річ для українських політиків, які звикли, врізаючи видатки, починати з найбідніших, а не із себе. Мав рацію французький міністр: скубти гусей потрібно з розумом. Шкода, що наша влада цього не розуміє і крику знедоленого люду не чує.
