Вони називають одна одну дівчатами, разом співають, танцюють, їздять на екскурсії і навіть займаються спортом...
Вони називають одна одну дівчатами, разом співають, танцюють, їздять на екскурсії і навіть займаються спортом. Усі 14 учасниць клубу за інтересами «Барви осені» Горохівського районного народного дому «Просвіта» нині на заслуженому відпочинку. Вийшовши на пенсію, знайшли собі чимало нових захоплень. Пісня й активний спосіб життя допомагають жінкам залишатися молодими і жвавими
Ярослава ТИМОЩУК
— Не можемо дочекатися неділі, аби зібратися у «Просвіті», – розповідає Лідія Шумчук, староста клубу. – Попри прожиті роки, в душі ми досі юні й романтичні. Щовихідних організовуємо собі змістовне дозвілля: чаюємо, читаємо власні вірші, ділимося спогадами про пережите, обмінюємося кулінарними рецептами. Навіть зарядку робимо. Дехто й досі на шпагат сідає! А нашу пісню чути ген за Пагорб Слави, на цілий парк, що поряд. Колектив існує три роки. Його організаторка й керівник – Надія Пасічнюк, котра вже 48 років працює у культурі, нині — методистом районного народного дому «Просвіта». — Наші жіночки ні хвилини на місці не всидять, – нахвалює колежанок Надія Іванівна. – На всіх святах виступаємо, а тепер і для поранених бійців у шпиталі співаємо, влаштовуємо благодійні концерти, щоб зібрати кошти на АТО. Репертуар «Барв осені» складається з українських народних пісень та сучасних композицій. Із особливим піднесенням артистки розповідають зі сцени про жіночу долю, любов до дітей, родини, України. — Можемо бути ліричними, та й пожартувати вміємо, – запевняє пані Надія. Вона склала для ансамблю обрядову весільну програму. Тож «Барви осені» тепер бажаний гість ще й для горохівських молодят. Нерідко жінки самі організовують різноманітні заходи, навідуються поспівати у села Горохівщини, в місцевий психоневрологічний інтернат, беруть участь у районних та обласних музичних фестивалях. Здобули чимало нагород, а тепер поставили перед собою мету — вибороти звання народного колективу. — Отримуємо велике задоволення від радості, яку даруємо людям, – щиро зізнаються. – Найприємніше — бачити, як слухачі проймаються піснею і, згадуючи пережите, усміхаються або втирають сльози. Пишаються жіночки й ексклюзивним вбранням. Кожна учасниця вишила собі сорочку, а районний відділ культури виділив кошти для пошиття спідниць. — Колектив — то наша друга сім’я, – мовить Гафія Бондар. – У дружньому колі мандруємо, відзначаємо дні народження, куховаримо. Клуб за інтересами «Барви осені» згуртував творчих небайдужих особистостей, які хочуть передати традиції старшого покоління молодим. Вони не бояться прожитих років та будують нові плани. І девіз у колективу відповідний: «Хай роки летять, хай роки пливуть, та віра й надія у серці живуть». А горохівський священик Андрій Сидор за молодість і невтомність називає ансамбль «Барвами весни».
