ПОЦІЛУНОК ДЛЯ… ФІАЛОК

Коли влітку минулого року в Луцьку вперше відбулася виставка сенполій (наукова назва узамбарських фіалок), на якій свої колекції продемонстрували квітникарі зі Львова, Тернополя, Чернівців, Івано–Франківська, розмов і вражень вистачило надовго... Адже в багатьох оселях нині пишно цвітуть придбані там виставкові сорти фіалок, викликаючи заздрість сусідів, або ж уже вкоренилися листочки, з яких незабаром виростуть нові кущики небачених досі барв і форм як квітів, так і листя.
Дехто із відвідувачів виставки зізнавався, що приходив сюди кожного дня, доки вона працювала, і жодного разу не повертався додому з порожніми руками, дарма що ціни «кусалися». Надто велика була спокуса, надто красиві й неповторні ці казкові фіалки майже 400 гібридів і сортів

Валентина ШТИНЬКО


Побувала там і моя нинішня співрозмовниця, лучанка Світлана Саханюк, педагог–психолог Луцької НВК № 9, до якої я напросилася в гості. І хоч для квітування фіалок то був ще не сезон, те, що довелося побачити у звичайній квартирі, вразило. Адже найменша дрібниця свідчила, що фіалки тут вирощують із любов’ю, турботою і знанням справи. Найперше, із чим ми стикаємося у міській оселі, — брак місця: на підвіконні можна вмістити від сили десять горщиків із рослинами, а у Світлани Адамівни їх понад сотня. І всім вистачає двох вікон, на яких встановлені філігранні стелажі із прозорого товстого скла і металевих трубок. Звісно, технічний бік справи взяв на себе син, із вдячністю розповідає жінка.
Мене ж цікавить, звідки у неї ця любов до квітів і чому саме фіалки?
— Квіти я любила змалку, вони завжди були біля батьківської хати у рідному селі Свищів, це Млинівський район Рівненщини. Там і досі живе наша мама, а весною зацвітають піонії мого дитинства, спочатку рання, вишнева, а потім рожеві, білі… Тепер я вже привожу і саджу там квіти, бо в Луцьку в нас біля будинку з весни зацвітають підсніжники, крокуси, гіацинти, нарциси, тюльпани, клематиси, іриси, восени радують око 16 кольорів хризантем… Адже за освітою я вчитель біології, закінчила природничо–географічний факультет Луцького педінституту, а вже потім перекваліфікувалася на психолога.
А фіалки… Вони періодично були у нашому домі. Цвіли, то й цвіли, ставлення до них було, як і до інших вазонів. Доки я не поїхала в Гомель у гості до своєї тітки, в якої побачила невелику, але дуже вишукану колекцію сенполій. Тьотя, якій уже 74 роки, зізналася, що вона зі своїми рослинами не тільки розмовляє, а й навіть… цілує їх на знак вдячності за особливо рясне цвітіння. Я привезла від неї кілька рослин і листочків, із яких три роки тому й почалися і моя колекція, і моє захоплення цими дивовижними рослинами, які дарують стільки радості, — пригадує Світлана Адамівна.
— Тут не всі мої сенполії, ще три десятки живуть у шкільному кабінеті. Колеги кажуть, що догляд за ними й споглядання цвіту — то своєрідна квіткотерапія, психологічне розвантаження. Це невибаглива рослина, якщо знати деякі секрети її вирощування. Із появою інтернету, де про все можна довідатися, все прочитати, стало значно легше здобувати необхідну інформацію. Однак до деяких інтернет–порад варто ставитися критично, не все сприймати на віру. Одні твердять, що сенполії мити не можна, інші пропонують майстер–клас, як це зробити з допомогою миючого засобу. Повіривши останнім, я мало не втратила кілька рослин, — зітхає квітникарка.
І розповідає, що за потреби таки миє свої фіалки під теплим душем із слабеньким тиском. А просушити їх треба у затінку, ні в якому разі не на сонці. Ця рослина світлолюбива, але прямого сонячного проміння не переносить, від нього на листі залишаються опіки. Щоб фіалки цвіли і взимку, їм потрібне штучне досвічування, аби світловий день тривав 14 годин, а не менше восьми, як це буває у грудні.
Нині жінка готує свою презентаційну сторінку в інтернеті, яку назвала «Фіалковий рай Світлани Саханюк». Там можна у всій красі побачити і її «Шахиню» та «Зефір», «Голубого дракона», «Вологодське мереживо» й інші сорти із дивовижними та поетичними назвами, які в січні—лютому перебували у «зимовій відпустці», а в березні знову радують пишним цвітінням.
Торік, розповідає, посадила 50 «діток» — листочків, які вже дали розеточки, їх необхідно зараз розсадити. Дивовижно, але якось із одного листочка народилося аж п’ятнадцять розеток! А якщо хочете, щоб кущик зацвів пишно, бокові розетки треба видаляти одразу ж, як тільки вони з’являються. Якщо, звісно, не маєте наміру розмножувати цей сорт, радить Світлана Адамівна.
Свого часу я також пережила захоплення фіалками, вирощувала їх кілька років і самовпевнено гадала, що знаю про них ну якщо не все, то дуже багато. Проте загубила свою колекцію повністю, пересадивши рослини у куплений магазинний грунт, який, вочевидь, був чимось заражений.
Тому деякі поради щодо вирощування сенполій від Світлани Адамівни були мені дуже цікаві, гадаю, будуть корисні й нашим читачам. n

Дуже важливі «дрібниці» від Світлани САХАНЮК

Грунт і горщики
Хоч нарікання на магазинний грунт доводилося чути не раз, я користуюся саме ним. Найкращим вважаю «Поліський субстрат для фіалок». Бо земля із кротовин для них зовсім не підходить. З часом вона стає твердою, «забитою», а фіалки комфортно себе почувають у пухкому грунті, тому обов’язково додаю ще агроперліт, вермикуліт, які продаються у спеціалізованих магазинах. На дно кладу дренаж, який також можна купити або виготовити з пінопласту, що використовується для упаковок і знайдеться у кожному домі.
Фіалки не потребують великих горщиків, це чи не єдина рослина, яка більше любить пластмасовий посуд, ніж глиняний, керамічний. Тому я для своєї колекції обрала однакові пластмасові горщики білого кольору, це і зручно, й естетично, білий колір підкреслює красу й витонченість рослини. 

Тільки гнотовий (фітільний) полив!
Фіалки належать до тих рослин, які більше страждають від переливу, ніж від браку вологи. До того ж простежити за станом кожної, якщо у вас їх десятки, а то й сотні, не так то просто, це забирає масу зусиль і часу. Тому розповім, як я вийшла із цієї ситуації.
При пересаджуванні в отвори, які є у дні горщика, просовую водопроникні нитки або мотузочки, залишаючи ззовні 5 — 7 сантиметрів (я використала нитки «дарничанка», можна нарізати мотузочки із використаних колготок або брати інші, які проводять воду). Довший кінець знаходиться всередині горщика, на дно якого насипаю дренаж, до половини — грунт, далі скручую мотузку спіраллю, вкладаю на грунт і саджу фіалку, обережно досипаючи решту землі і добре проливаю, щоб мотузка просочилася вологою до самого кінчика. Тоді кінчики із дна треба опустити у резервуар із водою. Якщо у вас фіалок небагато, для цього можна використати баночки з-під пресервів, якщо горщик зовсім маленький, його можна поставити у пластикову склянку. Мені ж збирати баночки з-під оселедців довелося б дуже довго, тому я купила такі ж ємкості у магазині нашого заводу виробів із пластмас. У кришці необхідно зробити два отвори. В один, у центрі, опустити вологий гніт (мотузочку), а другий, збоку, слугуватиме для поповнення води. Її я заливаю за допомогою груші-спринцівки. Вода для поливу фіалок має бути відстояна і тепла. Її вистачає зазвичай на 10 — 12 днів, тож можна сміливо залишати рослини на час відпустки.
При такому поливі не лише економиться багато часу, а й сенполії ростуть розкішнішими, пишніше цвітуть, але потребують більше місця.

Догляд, підживлення
Пересаджувати сенполії рекомендовано через рік. Добрива купую тільки для фіалок, додавати їх варто менше, ніж сказано в інструкції. Для рясного цвітіння необхідне добриво з більшим вмістом фосфору. Непоганий ефект дають «Кеміра», «Мастер-цвет».
Коли фіалка старіє і з’являється характерний стовбурець, її можна омолодити. Для цього стовбурець потрібно витягнути із грунту, почистити тупою стороною ножа і знову заглибити в землю до нижніх листочків.
Треба стежити, щоб у горщику наростала лише одна розетка, оптимально, коли є три ряди листочків, решту треба обламувати при самісінькій основі, щоб не було «пеньочків», інакше нові не з’являться.
При появі мошки застосовую «Актелік» і, звісно, стежу, щоб вчасно доливати воду в ємкості, адже для однієї рослини її вистачає на два тижні, інша «випиває» за тиждень, тут усе індивідуально.
Я більш-менш знаю, які у мене сорти, але це для мене не принципово, я люблю їх усі й отримую задоволення не лише тоді, коли милуюся квітами, а й при догляді за рослинами, коли відчуваю, що їм потрібно, чим можу допомогти. Багато квітів дарую, але, як мовиться, лише в добрі руки, коли впевнена, що квітка не загине через недогляд і байдужість. 

На фото: Колишній вчитель біології Світлана Саханюк плекає квіти з любов’ю та знанням справи.