Так ніхто не кохав
МОЛЬФАРКА
Я сьогодні мольфаркою стану На годину, а може, і дві. В льолі білій ранесенько-рано Побреду по шовковій траві. Ноги босі торкне прохолода – І пробудиться предківська кров...
Євгенія НАЗАРУК
Я сьогодні мольфаркою стану
На годину, а може, і дві.
В льолі білій ранесенько-рано
Побреду по шовковій траві.
Ноги босі торкне прохолода –
І пробудиться предківська кров.
Я ж бо та – Чураєвого роду,
Найсвятіше для мене – любов.
А навколо – ні стежки, ні хати,
Позіхає в долині туман.
Я іду диво-зілля шукати
В дике поле, де мріє курган.
Як знайду – стану трунок варити.
Дам миленькому спити до дна.
Буде він іще дужче любити,
Стану в світі для нього одна…
Думка мрію в долонях колише,
Мліє поле в цнотливій красі.
Помолюся Дажбогу і тиші,
Поклонюся ранковій росі
Та й верну… Поле тишу спитає:
— І чого було йти? От чудна!
Він її і без зілля кохає,
Вона справді для нього одна.
с. Лище
Луцького району.
