Милий мій, хороший, любий!
Як радісно було сидіти біля тебе на краєчку ліжка. Я розказувала тобі якісь родинні історії, а ти жадібно слухав. Ти тримав мою руку у своїй. У твоїх очах світилися грайливі іскорки...
Милий мій, хороший, любий! Як радісно було сидіти біля тебе на краєчку ліжка. Я розказувала тобі якісь родинні історії, а ти жадібно слухав. Ти тримав мою руку у своїй. У твоїх очах світилися грайливі іскорки. Яка ж я щаслива була, коли дивилася в ці ніжні очі?! Як перехоплювало дихання від щастя, коли ти кликав мене, коли чимось цікавився. Я вдячна тобі за кожен день, кожен рік, прожитий у парі, незалежно від того, яким він був. Як добре знати, що тобі потрібна. Мені зовсім не тяжко, мені радісно бути твоєю. Ти заснув. А я чомусь плачу. Може, від безсилля. Та ні, мабуть, радше від щастя, що ще можу бути з тобою. А вже через день почався відлік часу до вічності… Боже, як тяжко усвідомлювати, що не можеш нічим допомогти, бачити твої згасаючі очі. Як страшно знати, що крапельками крові скапує життя. І неможливо тобі поплакатись, неможливо пожуритись. А так хочеться бути завжди поруч із тобою… Я розумію, що нічого не повернеш. І дякую долі за все, що відбувається з нами. Тільки чого ж так самотньо без тебе? Д. Т. Ратнівський район.
