«ЧИТАЮ «ВОЛИНЬ» З ДИТИНСТВА, І МОЇ ДІТИ ВИРОСЛИ З НЕЮ...»

За понад 75-річну історію нашої газети ми вже 16 тисяч разів постукали в оселі і серця своїх читачів, адже сьогодні ви тримаєте в руках 16000-й номер «Волині-нової»!

1-й номер «Волині», яка 27 вересня 1939 року називалась «Вільна праця», не зберігся. Але відомо, що тираж тоді становив 7 тисяч примірників. 1 лютого 1940 року газету перейменували на «Радянську Волинь». З такою ж назвою під № 1 вона вийшла і 12 лютого 1944 року (після нападу фашистської Німеччини на СРСР з червня 1941 року газета не видавалася). Тираж цього номера не вказувався, зате зазначена ціна – 20 копійок і видавництво – «Радянська Волинь» (м. Луцьк). Номер підписував до друку відповідальний редактор Юхим Лазебник.
№ 69 за вівторок, 25 липня 1944 року вийшов повністю у червоно-синіх кольорах і був присвячений визволенню Волинської області «спід (саме так було написано. – Ред. ) гітлерівського ярма». А вже у номері за 1 серпня 1944 року з’явилась подвійна нумерація – № 74 (449).
9 Травня 1945 року (середа) «Волинь» єдиний раз за свою понад 75-річну історію вийшла двічі на день – у вечірньому випуску тиражем 18000 примірників вітала читачів із Перемогою над фашистською Німеччиною.

1000-й номер припав на суботу, 11 травня 1946 року (наклад – 18000, ціна – 20 копійок). У статті «Славна віха творчого шляху газети» згадувалось і про дебютний її номер (цитуємо зі збереженням стилістики. – Ред .): «Радянська Волинь» почала виходити в перші дні після визволення Західної України спід ярма польських поміщиків і капіталістів... Зголоднілі за правдою, волиняни на розхват розбирали «Радянську Волинь». Адже вони вперше в своєму житті нарешті змогли прочитати правдиву радянську, більшовицьку газету.
В першому своєму номері «Радянська Волинь» друкує історичний документ – промову по радіо Вячеслава Михайловича Молотова 17 вересня 1939 року».

5000-й номер (тираж – 42000, ціна – 2 копійки, редактор – Яків Чернявський) вийшов у неділю, 15 квітня 1962 року. Але про цю цифру в газеті – жодної згадки. Фішка «п’ятитисячника» – на 1-й шпальті, де надруковано 104 заклики ЦК КПРС до 1 Травня 1962 року, а також тематична третя сторінка: «Африканський велетень рве кайдани» про хвилю революцій на «чорному континенті».

А ось 10000-й номер за середу, 4 листопада 1981-го, майже повністю присвятили цій події (з’єднуючою стала рубрика «Погляд крізь роки»), і кожна сторінка була святково прикрашена. Серед багатьох привітань одне надійшло з Польщі – від колективу редакції люблінської газети «Штандар люду». Тираж – 164000 примірників (ціна 2 копійки) – до друку підписав редактор Полікарп Шафета.

У 15000-му номері (8 липня 2008 року) журналісти «Волині-нової» завдяки фотоколажу перевдягнулися у козаків, і скопіювавши картину Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», звернулись із посланнями до героїв та антигероїв своїх публікацій. Тираж номера – 65155 примірників, ціна – 50 копійок. Головний редактор – Степан Сачук.

А напередодні 16000-го номера газети ми отримали такий лист:
«Добрий день, шановна редакціє газети «Волинь-нова»!
Мені 43 роки. Читаю газету з дитинства. Батьки постійно її передплачували. І мої діти виросли з газетою. Донька почала читати в чотири з половиною роки не книжечку, а заголовки з газети...
З повагою Тамара Голубчук, місто Ківерці».
Зв’язок і спадковість поколінь – у цьому особливість нашої газети, якою дуже гордимося. Саме тому ми, святкуючи 75-річчя «Волині-нової», вибрали ось таке гасло: «Дід читав – і я читаю!». Бабуся читала – і я читаю! Тато, мама читали – і я читаю! А наше журналістське завдання – зробити все, щоб і надалі у ваших родинах довіряли нашій газеті! Ваші діти, внуки, правнуки... Тож завтра зустрінемо разом!