БЛІЦ-ОПИТУВАННЯ

Чи вірите, що держава зможе забезпечити житлом переселенців із зони АТО і коли?..

Михайло РАТУШНИЙ, голова Української Всесвітньої координаційної ради (м. Київ):
— Згідно з даними ООН, через війну на Донбасі й події в Криму в Україні є близько мільйона біженців. Звичайно, забезпечити всіх їх житлом держава не в змозі. Та й практика свідчить, що вони стараються розв’язувати цю проблему самотужки. Насамперед дах над головою потрібно дати тим, кому він потрібний найбільше, — сім’ям із дітьми, немічним, інвалідам. Водночас слід залучати допомогу міжнародних благодійних організацій.

Наталя МОСІЙЧУК, телеведуча на каналі «1+1» (м. Київ):
— Швидше не вірю, ніж вірю. На жаль, це дуже далека перспектива. У нас вже були прецеденти, коли переселяли чорнобильців. Забезпечення житлом — тривалий процес, а в умовах економічної кризи він розтягнеться на десятиліття. Вважаю, що влада спочатку мала подбати про переселенців, знайти їм місця проживання, а вже тоді витрачати гроші на війну та озброєння. Треба було і буферну зону облаштувати, щоб життя на Донбасі стало безпечнішим. А тих, хто хотів виїхати звідти, слід приймати й розселяти в інших областях.

Юрій ЖУРАВЕЛЬ,исоліст гурту «От Вінта» (м. Рівне):
— Не вірю. На жаль, наша влада нікого нічим ще не забезпечила, як слід. Хіба лишень тих, хто провертав різні афери з державними коштами.

Ігор ЧОРНУХА, генеральний директор ПАТ «Луцьксантехмонтаж №536», депутат Волинської обласної ради (м. Луцьк):
— Поки триває спад виробництва, нема можливості забезпечити житлом навіть тих волинян, які впродовж 20—25 років чекають своєї черги на житло. А переселенці, серед яких теж треба її встановити, можуть отримати квартири, якщо діятимуть державні програми, де будуть закладені кошти на купівлю їх за ринковою ціною, або якщо запрацюють інвестиційні проекти. Як на мене, цю проблему доведеться відкласти принаймні ще на два роки.

Ірма ВІТОВСЬКА, актриса театру та кіно, волонтерка (м. Київ):
— На жаль, громадяни втратили віру в те, що влада турбується про переселенців. Але сподіваюся, що вона змінить на краще своє ставлення до людей, які зазнали лиха. Роботи тут — непочатий край.

Роман МИКИТЮК, голова фермерського господарства «Аміла», депутат Волинської обласної ради (Турійський район):-
— Якби переселенці хотіли жити у сільській місцевості, забезпечити їх житлом і роботою можна було б дуже швидко. Приміром, наше господарство прийняло дві сім’ї зі Сходу. Готове зустріти ще не одну родину, адже є будинки, які можна купити у їхніх власників, і поселити там тих, хто втратив дах над головою через збройне протистояння на Донбасі. Однак переселенці не поспішають братися за хліборобську працю. А держава зможе забезпечити їх житлом не раніше, ніж через п’ять років.

Оксана ГОБОД, директор департаменту соціального захисту населення Волинської облдержадміністрації (м. Луцьк):
— Наразі не вірю. Але сподіваюся, що держава знайде спосіб, як розв’язати проблему за рахунок реалізації інвестиційних проектів. Коли це відбудеться, не можу сказати. Насамперед треба дочекатися закінчення антитерористичної операції, а вже тоді думати про квартири для переселенців, які захочуть залишитися на Волині.

Андрій ТУРАК, керівник ПОСП імені Шевченка, депутат Волинської обласної ради (село Угринів Горохівського району):
— На мою думку, держава не може це зробити стовідсотково. Реально — житло отримають хіба що 20 відсотків переселенців із зони АТО. Тому я б запропонував використовувати європейські кошти: писати проекти, вигравати ґранти. Ними на умовах співфінансування доповнювати бюджетні кошти.

Бліц провели Леся БОНДАРУК, Костянтин ГАРБАРЧУК, Валентина БЛІНОВА.