Ідею роману «Країна гіркої ніжності» письменникові Володимиру Лису (на фото) допомогла втілити журналістська праця у газеті «Волинь». На презентації в Луцьку у книгарні розкупили всі примірники новинки, а також придбали чимало попередніх видань автора
Леся БОНДАРУК
Володимир Савович у 1999 році готував газетну публікацію про перебіг виборів у колонії для рецидивістів. Тут він почув зворушливу розповідь про дівчину, яка приїхала за кримінальним авторитетом і десять років мешкала поблизу в’язниці, поки він відбував покарання. Ця історія стала однією з трьох сюжетних ліній роману «Країна гіркої ніжності». Письменник подає три розповіді про нелегке життя і кохання: бабусі з дивним іменем Даздраперма, доньки Віталії та онучки Олесі. Перша — донька репресованого радянського чиновника, після дитбудинку потрапляє у Західну Україну, опиняється в колі українських повстанців, яким допомагає як медсестра. Її донька має свою жіночу історію: залюблена в поезію тонка естетка, вона покохала кримінального авторитета та вирушила за ним до місця ув’язнення. Онука ж пережила своє кохання та велику зраду під час Помаранчевої революції, адже її з коханим поєднувала лише ідеологія. Новий роман, події в якому відбуваються на Волині і в Києві, написаний за рік, а вийшов друком у рекордно швидкий час — за місяць. Першою його назвою послужило жіноче ім’я Даздраперма. «Дівчинку так назвали, аби показати свою відданість тодішньому радянському режимові. Даздраперма розшифровується як «Да здравствует Первое мая!» — розповів Володимир Лис. — У видавництві ж вирішили, що з такою назвою видання погано продаватиметься й запропонували нову — «Гіркий час ніжності». Згодом його перейменували втретє, й лише тоді з’явилася назва «Країна гіркої ніжності». Враженнями про нову книжку поділилися колеги письменника. Олександр Клименко зауважив, що автор писав свій твір із любов’ю та насолодою. Голова Волинської організації НСПУ Олег Потурай відзначив надзвичайну майстерність Володимира Лиса в описі жіночих доль та відображенні тієї важкої і трагічної епохи радянського тоталітаризму, в якій він також жив. Дружина та перша читачка творів Володимира Лиса прозаїк і поетеса Надія Гуменюк розповіла, що, читаючи рукопис, побачила, як він перегукується із твором сучасного французького письменника Еріка-Емманюеля Шмітта «Жінка у дзеркалі», де також описано три жіночі долі, щоправда, не під час однієї, а в різні історичні епохи. — У двадцяте століття, змальоване у творі, вміщається декілька епох, які накладаються одна на одну та перетинаються, — наголосила Надія Павлівна. — Автор цікаво подав ці жіночі долі та показав душі героїнь, у яких багато оптимістичного, трагічного, любові. Через кожну постає історія, адже саме ім’я однієї з героїнь — Даздраперми — символізує цілу епоху. Лейтмотивом «Країни гіркої ніжності» стала цитата Олександра Довженка, наведена на початку книжки: «Любіть життя, навіть якщо воно вас не любить. Полюбить і воно вас». Героїні роману разом зі своєю країною проживали життя таким, яким воно є, — з усім його болем, щастям, бідою і радістю, коли почуття такі терпкі й щемливі.
