Курси НБУ $ 41.38 € 43.94
ВОРОТАР  ІЗ НЕБЕСНОЇ СОТНІ ЖИВИЙ У СЕРЦЯХ  ПОБРАТИМІВ

Волинь-нова

ВОРОТАР ІЗ НЕБЕСНОЇ СОТНІ ЖИВИЙ У СЕРЦЯХ ПОБРАТИМІВ

Іван Тарасюк був на останньому рубежі у своїй футбольній команді. А в найважчий для України час також стояв на останньому її рубежі — у перших рядах тих сміливців, які пішли з відкритими серцями під кулі снайперів, щоб переміг Майдан…

Іван Тарасюк був на останньому рубежі у своїй футбольній команді. А в найважчий для України час також стояв на останньому її рубежі — у перших рядах тих сміливців, які пішли з відкритими серцями під кулі снайперів, щоб переміг Майдан…

Роман ФЛІШАРОВСЬКИЙ

«Ну почекай хоча б 10 хвилин. Не йди під кулі», — благав у телефонну слухавку його батько Микола Ігорович. «А як я дивитимусь в очі хлопцям, які пішли вперед?» — відповів син. За кілька хвилин снайперський постріл обірвав життя єдиної дитини в сім’ї Миколи та Ірини Тарасюків із села Залісоче Ківерцівського району.
Проте Героя Небесної сотні і Героя України не забули на його малій батьківщині. Свідчення цьому — футбольний турнір пам’яті Івана Тарасюка, який фінішував минулої неділі у селищі Олика.


Організатором змагань виступив насамперед місцевий футбольний клуб «Олика», ворота якого захищав Іван Тарасюк. Ініціативу хлопців, які грали поруч із цим безмежно закоханим у найпопулярнішу з усіх ігор юнаком, підтримали відділ у справах сім’ї, молоді та спорту Ківерцівської райдержадміністрації (начальник Ольга Поліщук), Олицька селищна рада (голова Олена Кашевська). А весь організаційний тягар узяв на себе Олег Шахраюк, якого і в селищі, і в районі знають як справжнього ентузіаста не тільки проведення футбольних турнірів, а й наставника хлопчаків, котрі з’їжджаються на тренування з усіх навколишніх сіл, зокрема із Дідичів, Метельного, Залісочого, Дерна, Чемерина, Башликів, Карпилівки, навіть із села Посників Рівненської області. І всі заняття зі школярами та дорослими Олег проводить на громадських засадах, не отримуючи за свою копітку працю ні копійки. Більше того, він свої власні кошти, зароблені під час поїздок у Польщу, вкладає у розвиток місцевого клубу.
Турнір, присвячений Герою Небесної сотні Іванові Тарасюку, проводили у два етапи. На першому, який проходив ще на початку квітня, у день, коли поле місцевого стадіону несподівано запорошив сніг, учасники були поділені на дві групи по чотири команди у кожній. У першій сильнішими виявилися футболісти Олики та Ківерців, які випередили суперників із Дерна і Бобрина, що на Рівненщині. У другій кращими були гравці із села Липне й селища Цумань, котрі подолали команди з Жидичина і Хорлупів.
І ось минулої неділі в Олиці відбулося справжнє футбольне свято. На стадіоні проводилася фінальна частина турніру. У двох півфінальних поєдинках визначилися учасники вирішальної зустрічі. В одному з них ФК «Олика» з рахунком 3:1 переміг сусідів із Цумані. Цікаво, що гості першими відкрили рахунок, а згодом з пенальті могли подвоїти свою перевагу, але Назар Януль з 11-метрової позначки не влучив у ворота. А ось гравці з Олики, на радість своїм уболівальникам, після цього зуміли забити суперникам три голи. Двічі відзначився Сергій Подгуска, ще один м’яч провів Олег Шахраюк.
У другому півфіналі футболісти із села Липне мірялися силами з ківерцівською командою і виграли у клубу з райцентру з рахунком 2:1. Серед переможців влучними ударами відзначилися Владислав Суханов і Михайло Коленда. До того ж вирішальний гол сільські футболісти забили за декілька секунд до завершення матчу.
Поєдинок за третє місце відбувся між невдахами півфінальних зустрічей, у ньому ківерчани легко переграли своїх цуманських суперників – 3:0. Голи в активі Андрія Полтавця, Юрія Ващука і Віталія Лищука.
У фінальному матчі за головні призи турніру на поле вийшли колективи з Олики і Липного. Обидві команди порадували глядачів гострим суперництвом і безкомпромісною грою, а також коректною боротьбою (суддя не пред’явив футболістам жодної жовтої картки). У цій зустрічі оборона виявилася сильнішою за атаку. Ні одній із команд так і не вдалося відкрити рахунок – 0:0.
Згідно з регламентом, переможця визначила серія післяматчевих пенальті. Станіславу Супруну, який, до речі, у минулому по черзі з Іваном Тарасюком захищав ворота ФК «Олика», пощастило відбити лише два 11-метрові, у той час як його колега з Липного Сергій Гусак відмінно зреагував на три удари з «позначки» у виконанні господарів поля. Отже, головний приз пам’яті Героя України Івана Тарасюка виборола команда із села Липне. Друге місце – у гравців з Олики, третє посіли ківерчани.
Під час урочистого нагородження переможців турніру голова Олицької селищної ради Олена Кашевська вручила кубки, а також призи кращому бомбардиру Віталію Лищуку з Ківерців (6 голів), воротареві Сергію Гусаку з Липного і гравцеві Андрію Литвинцову з Олики.
Декілька спеціальних призів встановила учасникам та організаторам турніру наша газета. Команда-переможець з Липного отримала шкіряний м’яч із написом «Волинь». Справжній кумир волинських шанувальників футболу, який захищав кольори луцького «Торпедо» («Волині»), а також харківського «Металіста» (в Олиці не один уболівальник мав за честь потиснути руку пану Миколі) Микола Кльоц подарував організаторам цього турніру м’яч з автографами гравців нинішнього складу «Волині» Еріка Бікфалві, Флорентіна Матея, Міхаеля Бабатунде, Редвана Мемешева, Гвіци Жуніча, Богдана Шуста та інших, запропонований Федерацією футболу області.
І ще один приз – кубок із силуетом голкіпера, який у верхньому куті воріт ловить м’яч, а також із портретом Івана Тарасюка, – головний редактор газети «Волинь-нова» Олександр Згоранець вручив батькові Івана — Миколі Тарасюку. Микола Ігорович і донині підтримує тісні зв’язки з футбольним клубом «Олика», ворота якого захищав його син. Так, перед початком сезону він подарував хлопцям три футбольні м’ячі, щоб тренувалися, грали, перемагали, щоб продовжували справу, якій був відданий їхній товариш по команді, справжній патріот України Іван Тарасюк.
І подарований нами кубок Микола Ігорович одразу передав хлопцям для спортивного музею селища.
– Коли Петро Порошенко вручив мені Іванкову Зірку Героя, я йшов із київської траси пішки, – тим часом говорить нам Микола Ігорович. – Це із 6 кілометрів. Дійшов до могили і кажу: «Синку, краще б я тебе ці кілометри на руках ніс пораненого, але живого... Навіщо нам ця Зірка Героя?».
В очах чоловіка – сльози. Але за мить продовжує:
– Я впевнений, що Іванко, якби вижив на Майдані, обов’язково пішов би в АТО. Я теж думав записатися добровольцем. Але у сні прийшов мій синочок і каже: «Тату, ти маєш охороняти маму...».



На фото: Не плач, любий тату, син Героєм став...
Фото Олександра ФІЛЮКА.
Telegram Channel