Минулої неділі на майдані Незалежності зібралося кілька тисяч протестувальників. Людей обурили необґрунтовані, на їхній погляд, тарифи на комірне, непрозорість формування цін на електроенергію для населення. І зрозуміти їх можна. Адже тим із нас, котрі звикли сумлінно платити за комунальні послуги, доведеться тепер сидіти на хлібі з водою...
Минулої неділі на майдані Незалежності зібралося кілька тисяч протестувальників. Людей обурили необґрунтовані, на їхній погляд, тарифи на комірне, непрозорість формування цін на електроенергію для населення. І зрозуміти їх можна. Адже тим із нас, котрі звикли сумлінно платити за комунальні послуги, доведеться тепер сидіти на хлібі з водою...
Євгенія СОМОВА, редактор відділу соціального захисту газети «Волинь-нова»
Це не перебільшення. Тарифи суттєво зросли. І це ще не вечір. Уряд має намір якомога швидше наблизити тарифи до європейських. Тож вішає нам локшину на вуха. Мовляв, різкого підвищення вимагає Міжнародний валютний фонд. Не виконаємо — не дасть грошей. Хоча, виявляється, у підписаному Україною Меморандумі йдеться лише про те, що тарифи повинні відповідати ринковим цінам на енергоносії. Тобто фонд рекомендував ліквідувати монополію на житлово–комунальні послуги і лише після цього збільшити плату. У нас зробили по–своєму. Монополістів залишили, а тарифи підняли до захмарних висот. Особливо вдарить по кишенях споживачів нова вартість голубого палива. Уже перші платіжки шокували українців. «За газ платила щомісяця 45 гривень, а тепер — уже 160, — бідкалася телефонна співрозмовниця. — За електроенергію теж нарахували 200 гривень. Як жити?». Очевидно, зубожілим українцям таки буде сутужно. За підрахунками президента Українського аналітичного центру Олександра Охріменка, при середній зарплаті 130 доларів щомісяця доведеться віддавати за 200 кубометрів голубого палива 50 відсотків заробітку. В цю норму мало хто вкладеться, а за перебір газу плата буде вдвічі більша. Отож, віддавати треба більше, ніж заробляємо. Хіба це нормально, не безсовісний грабіж? Радикальне підвищення тарифів може мати негативні наслідки для населення. Комунальники вже нарікають, що рівень розрахунків споживачів падає, зростає заборгованість. Люди не платять не тому, що не хочуть. Їм нічим платити. Урядовці виправдовують різке підвищення тарифів ще й тим, що у європейських країнах вони немалі. Але ж доходи населення там набагато вищі, ніж в Україні! Якщо порівняти тарифи на газ із середньою зарплатою, то в Німеччині це співвідношення становить 30 відсотків, у Франції та Великобританії — 24, Швеції — 44 відсотки. Нас переконують, що високі тарифи — це добре, адже вони стимулюватимуть економити енергоносії, впроваджувати енергоощадні технології. Незрозуміло одне: чому бідні українці повинні фінансувати монополістів, власників облгазів, обленерго, платити необґрунтовані ціни за надані послуги, якість яких не завжди відповідає вимогам? А підстави сумніватися, що тарифи розрахували правильно, таки є, інакше цю інформацію не тримали б за сімома замками. Скажімо, Юлія Тимошенко вважає, що вартість голубого палива перевищено у більш як 10 разів, а нардепи від «Самопомочі» заявляють, що комуналку можна знизити на 30 відсотків. Тож уряду, аби уникнути суспільного невдоволення, очевидно, таки доведеться обґрунтувати тарифи. Бо сподівання на те, що заспокоять населення субсидіями, марне. Усім їх не вистачить. А гроші, виділені на них, підуть у кишені олігархів, хоча могли б бути використані ефективніше — на утеплення будинків, облаштування їх лічильниками тепла, модернізацію тепломереж, котлів…
