Зміцнення обороноздатності країни, коли агресор не заспокоюється, — питання номер один. Усвідомлюючи важливість проекту, котрий умовно називають «Стіна» й зводять на Сході України, волиняни активно взялися до будівництва фортифікаційних споруд...
Зміцнення обороноздатності країни, коли агресор не заспокоюється, — питання номер один. Усвідомлюючи важливість проекту, котрий умовно називають «Стіна» й зводять на Сході України, волиняни активно взялися до будівництва фортифікаційних споруд
Ніна КОБАЛЄ, відділ інформаційної політики облдержадміністрації
Спорудження інженерних оборонних об’єктів на постійному контролі тримав голова облдержадміністрації Володимир Гунчик. Сьогодні можна говорити про те, що із завданням впоралися. Докладніше — в розмові з першим заступником голови облдержадміністрації Сергієм Кудрявцевим, котрий упродовж всього періоду зведення фортифікаційних споруд перебував безпосередньо на місці будівництва. — Розкажіть, будь ласка, конкретніше, над чим працювали волинські будівельники, лісівники та, звісно, влада? — Волинській облдержадміністрації було доручено організувати будівництво десяти взводно–опорних пунктів, так званих ВОПів, у зоні проведення АТО на донецькому напрямку в околицях Маріуполя. Усього їх заплановано побудувати триста. До складу кожного входять вогневі споруди (залізобетонні доти), залізобетонні бліндажі, окопи для техніки з укриттями для екіпажів, позиція мінометного взводу з бліндажем, залізобетонний командно–спостережний пункт, перекриті ділянки траншей і самі траншеї з вогневими точками. Загальна площа стандартного ВОПу становить 40 гектарів. Головні виконавці цих робіт — дві найпотужніші волинські будівельні компанії «Луцьксантехмонтаж-536» та «Житлобуд-2». Перша робоча поїздка в зону будівництва під моїм керівництвом відбулася наприкінці березня. — Працювати довелося на території проведення АТО, де свистять кулі й час від часу озиваються «Гради»?.. — Так, тому почали з перевірки будівельного майданчика на відсутність вибухонебезпечних предметів. Роботи з розмінування проводили фахівці піротехнічного розрахунку управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Волинській області. У результаті виявили та знешкодили дві міни. — Щоб звести десять фортифікаційних споруд — серйозних інженерних оборонних об’єктів, потрібні матеріали. Хто ними забезпечував? І хто допомагав виконувати будівельні роботи? — Залізобетонні конструкції ми вирішили замовляти в місцевих виробників, необхідну техніку — також на місці. А от із лісом у Донецькій області — значний дефіцит. Тому звернулися до Волинського управління лісового та мисливського господарства. Керівник управління Василь Мазурик оперативно організував заготівлю необхідної кількості деревини та відправлення її на Маріуполь. У досить короткі терміни Волинь спорядила на фронт 34 вагони лісоматеріалів. Окрім того, у зону АТО вирушило понад півсотні волинських лісогосподарських працівників зі своїми інструментами і технікою. Усього за весь період будівництва у ньому брали участь понад 80 лісівників. Під Маріуполем працювало майже півсотні будівельників «Луцьксантехмонтаж-536», яким керує Ігор Чорнуха, та «Житлобуд-2» Леоніда Стефанишина. Також варто відзначити якісну роботу бригади Луцького домобудівельного комбінату, керівництво якого зголосилося допомогти у виконанні відповідального завдання. — А хто «приймав» роботу волинських будівельників? — У першу чергу — військові, які поряд виконували бойові чергування, неодноразові комісії від Міністерства оборони, уряду, РНБО. 11 червня один із наших об’єктів проінспектував Президент України і також залишився задоволеним якістю та оперативністю будівництва. На 11 червня 2015 року з трьохсот ВОПів завершили сто. Серед них десять — наших. Волинь однією з перших завершила будівництво у повному обсязі. — Які враження на вас справив Схід України? — Впадає у вічі, що там мало церков. У півмільйонному Маріуполі — їх лише півтора десятка. У селах взагалі храмів не бачив. Зі слів місцевих, у Маріуполі будується перша (!) церква Київського патріархату. Гадаю, подібна ситуація і в інших містах та селах Сходу. Я всюди спілкувався українською і мене прекрасно розуміли. Бачив, як місцеві приносили солдатам на блокпости продукти, воду, цигарки. А от яскраво вираженого сепаратизму не помітив. Щиро втішений, що волиняни добре попрацювали задля зміцнення обороноздатності країни. Але було б значно краще, якби такі роботи не доводилося виконувати взагалі.
На фото: Сергій Кудрявцев багато місяців курує роботу волинських будівельників на Сході.
