1 липня набув чинності Закон «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Відтепер ті, кому судилося жити «на поверсі», мусять самі ламати голову, що робити із затопленими підвалами, дірявими дахами, іржавими трубами...
1 липня набув чинності Закон «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Відтепер ті, кому судилося жити «на поверсі», мусять самі ламати голову, що робити із затопленими підвалами, дірявими дахами, іржавими трубами...
Галина СВІТЛІКОВСЬКА, заступник головного редактора газети «Волинь–нова»
Десятиліттями ми нарікали на житлово-комунальні підприємства, які сяк-так обслуговували багатоповерхівки і прибудинкові території. Лаялися: «Розігнати б цих дармоїдів»… — Приїдуть родичі з Польщі — соромлюся вести до себе в гості. Стіни в під’їзді облуплені, обписані непристойними словами, пахне гірш як у туалеті. У квартирі — ремонт, а в коридорах, як у хліві, брудно, темно. І світло весь час «вибиває». Приходив із ЖЕКу електрик п’яний, нічого не зробив. Треба шукати приватника, — переписує жінка номери телефонів з прикріпленого до спинки сидіння в луцькій маршрутці оголошення, яке обіцяє якісні послуги «непитущих електриків». — Позвикали до «комунізму»… А як люди живуть у своїх хатах? І білять, і покрівлі міняють, і квіти садять, і електриків самі наймають, — втручається в розмову інший пасажир, сільський, з вигляду, чоловік. У кожного — своя правда. Важко сперечатися, що стара система ведення житлово-комунального господарства в містах потребує змін, що жителі мають брати на себе відповідальність за утримання спільного майна в будинках, за чистоту в них і порядок. Але чи можна одним розчерком пера вирішити цю проблему? І чи не нагадує вам ця спільна колективна власність колишні колгоспи, де все було нашим і нічиїм? Скажете, є досвід успішної діяльності об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), у них в під’їздах прибрано, подвір’я впорядковані, і тарифи на обслуговування приблизно такі ж, як у ЖКП. Але ж і з колгоспами було так само: були господарства-мільйонери, а були такі, де люди бідували. У нашому випадку зрозуміло одне: усе залежить від стану житла і платоспроможності жителів. Згідно з офіційною статистикою щонайменше 30 відсотків багатоквартирних будинків в Україні потребують капітального ремонту. За чий кошт його проводити, якщо у старих помешканнях переважно доживають віку старі бідові люди з мізерними пенсіями? Додайте ще безробітних, неблагополучні родини? Тож не дивно, що у створенні ОСББ тут ніхто не бачить резону. А в законі чорним по білому написано: «Співвласники зобов’язані забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів». Виходить, влада вибрала найпростіший спосіб позбутися клопоту із доведеним до ручки житловим фондом, узаконивши чиновницьку відмовку: «Це ваші будинки, забирайте і робіть, що хочете». Радять шукати тих, хто візьме на себе (за відповідну плату) обов’язки з управління будинком. Кандидатуру мають затвердити власники 75 відсотків його загальної площі. Але навряд чи буде з кого вибирати, адже добровільно впрягтися у безнадійно провальну справу ніхто не схоче. Хіба що зголосяться аферисти чи шахраї, які зазіхатимуть на зібрані людьми гроші. І поки в нових багатоповерхівках співвласники успішно господарюватимуть, старі «хрущовки» і далі руйнуватимуться, стіни доїдатиме грибок. На роздуми, хто управлятиме вашим будинком, дається рік. Якщо жителі самостійно не визначаться, рішення за них буде приймати місцева влада. Експерти застерігають, що відбудеться перерозподіл ринку житла, тарифи зростуть, приватні структури не церемонитимуться з боржниками. Одне слово, буде як у тому анекдоті. «Хто в домі господар?!» — «качає права» п’яний чоловік. Побачивши дружину з качалкою в руках, стишує голос: «Що, вже й спитатися не можна»…
