За версією глянцевих журналів, відпустка в невеличких містах нашої країни з акцентом на західноукраїнські замки є трендом цього літа...
За версією глянцевих журналів, відпустка в невеличких містах нашої країни з акцентом на західноукраїнські замки є трендом цього літа.
Для мене, попри моду на патріотичний туризм, такі подорожі – як зазирання в скриню із коштовностями, що виявляється бездонною. Відкриваючи, щоразу знаходиш щось нове, навіть коли повертаєшся в місця, де вже бувала. А мандрівка з друзями стає цілою історією. За вихідні ми проїхали 6 областей, подолали майже тисячу кілометрів, спостерігаючи за тим, як змінюються декорації і місцевий говір. Провінційні містечка живуть своїм неспішним ритмом, у неділю прокидаються поволі. Давні фортеці, храми і вимощені бруківкою вулиці створюють враження позачасся. Тільки балакучі таксисти з колоритною вимовою, які дискутують під костелом, «коли вже прийде Європа», повертають до реальності. Містами розклеєні оголошення про допомогу з візами. Богородиці не лише на вулицях, вони зиркають із садів та вікон осель. Чим менше місто, тим вищі в дівчат підбори. А хресним ходом люди йдуть по 50 кілометрів під спекою: хто читаючи молитви, а хто хрумаючи чипсами...
На фото: Із пагорбів чернівецького села Хрещатик видно тернопільські Заліщики. Фото Анни Єкименко-Поліщук.
