«Це читання, що перевертає свідомість»: завдяки волинянам італійці дізналися про Голодомор в Україні

«На життя заробляю доглядом за престарілими, а перекладацька робота – це заняття для душі»

Упродовж 2023 – 2024 років наша газета періодично розповідала про те, що уродженка села Сереховичі на Старовижівщині Юлія Євтушик, котра вже  понад чверть століття живе в італійському місті Форлі, працює над перекладом книги свого земляка.  На початку нинішнього була приємна новина з Італії: ця книжка побачила світ…

 

 Як і колись, тільки-но приїхавши в Італію, Юлія Євтушик заробляє на життя тим, що доглядає за престарілими, прибирає в будинках. Одне слово, не нехтує жодною роботою. А її перекладацька діяльність – це заняття для душі, що допомогло їй самореалізуватися. 

Для жінки, як вона говорила в одному з інтерв’ю, Андрій Іванович – частина історії, зокрема, її рідного села: «Це – зразок ініціативної людини не лише на словах, а й такої, котра вміє довести свої задуми до завершення. У Сереховичах, на місці пам’ятника Леніну, він встановив пам’ятник Сім’ї,  а ще – Пам’ятний хрест на місці спаленої комуністами церкви, пам’ятник – на могилі загиблої сім’ї Оніщуків, де всі були членами ОУН, у сусідньому селі Грабове». 

Тож, коли Андрій Іванович запропонував пані Юлії перекласти на італійську мову його книгу про Голодомор «Уклін ангелу», вона відразу погодилася. Адже сама ідея – розповісти про Україну, про те, як радянська влада робила все для того, аби придушити наш вільний козацький дух, поставити українців у ярмо й управляти батогом, про страждання й геноцид українського народу за часів СРСР, – не могла її не захопити.

Читайте про це: В Італії переклали книгу волинянина про Голод 1946-47 років.

Дуже хотілося, щоб у газеті, яку читають італійці, була публікація про презентацію книги «Уклін ангелу». 

Згодом Юлія Євтушик разом зі своєю невісткою Іриною (дружиною сина Андрія, який з 2016 живе в Італії, а до цього п’ять літ приїжджав сюди) та бандуристкою з міста Хмельницького, Анастасією, котра теж живе на Апеннінах, по можливості популяризували видання, знайомили і з книгою «Уклін ангел», і з неординарною людиною – її автором. Така просвітницька діяльність на часі й досі. І, що особливо вражає, як істинна українка, наша землячка використовує кожну нагоду, щоб розповісти присутнім на презентації про свою рідну Україну.

 З цього приводу вона каже:

– До мене після презентації підходили люди – дякували і говорили, що  в них очі відкрилися на непросту історію України. А якось одержала короткий лист вдячного італійця, який не зміг прийти на презентацію книги, оскільки має інвалідність, але прочитав її: «Дякую вам за «Уклін ангелу» – це читання, що перевертає свідомість – ще не вмерла Україна!»  

Тепер у Форлі знають і про «Волинську трагедію», і про те, що без українця Корольова не було б слави росіянина Гагаріна

А недавно вона поділилася новиною, що в італійській газеті було надруковане інтерв’ю, надіславши фрагмент з неї. Це, звичайно, зацікавило: хотілося дізнатися, яка саме газета надала слово українці, хто автор інтерв’ю, про що, зокрема, була розмова? Пані Юлія, відповідаючи на наші запитання, розповіла:

– Це – регіональна газета «Corriere di Romagna» («Кур’єр Роман’ї»). Інтерв'ю брала Марія Тереза Інделлікаті – журналістка, яка пише про новини культури та мистецтва. Ми особисто знайомі, бо вона була присутня майже на всіх концертах, в яких беруть участь міжнародні колективи, зокрема й ми,  вихідці з України. Відверто кажучи, дуже хотілося, щоб у газеті, яку італійці читають, була публікація про презентацію книги «Уклін ангелу». Адже про Голодомор в Україні вони нічого не знали. Та й взагалі для них наша країна, особливо до війни, це все – росія. 

Хотілося розповісти про талановитих людей, зокрема – Лесю Українку, життя і творчість якої пов’язані з Волинню. І журналістці, відчувалося, було цікаво почути про історію України, починаючи з глибини століть і закінчуючи сьогоднішнім днем – російсько-українською війною, в якій ми дуже великою ціною виборюємо свободу й незалежність…

 А стосовно того, що нашій землячці завжди хочеться розповісти присутнім на презентації книги «Уклін ангелу» про свою рідну Україну, то пані Юля прокоментувала це так:

 – Я завжди стараюся зацікавити слухачів фактами та персонами, про які вони чули і яких знали, й пов’язати це з тим, що їм невідоме. Наприклад, Юрій Гагарін – тут, як і в Радянському Союзі, у 1960-ті роки був бум на ім'я Юрій на честь першого космонавта. Але італійці нічого не знали про репресованого українця Сергія Корольова – радянського вченого, конструктора ракетно-космічних систем, який народився у місті Житомирі. Або ж узяти фільм «Соняшники», в якому головні ролі грають Софія Лорен та Марчелло Мастрояні. Хто свого часу бачив цю кінострічку, пригадає, що в ній ідеться про те, як дружина не знає, що трапилося з її чоловіком на війні, і їде в росію шукати його після 15 років по закінченню Другої світової. Знайшла й дізналася, що він одружений із росіянкою. А сталося це після його полону. Сюжет фільму я прив’язала до справжньої історії дідуся моєї подруги, якого викинули на ходу з поїзда у сніг вертухаї, бо він був хворий (везли в Сибір, як полоненого), і проілюструвала промовистими цифрами: лише 10 тисяч італійських полонених повернулися додому, а десятки  тисяч померли в полоні.

Італійці нічого не знали про репресованого українця Сергія Корольова – радянського вченого, конструктора ракетно-космічних систем, який народився у місті Житомирі.

 – Розповідаю, – каже Юлія Євтушик, – і про свого дідуся (маминого тата), який був на заробітках в Америці, працював на шахті сім років, повернувся в Україну, на Холмщину, де купив землю, одружився. Але змушений був все залишити, бо поляки їх били, різали і палили, й переїхати на територію уже теперішньої України (хоча Холмщина – це теж була Україна). Чотири покоління емігрантів у нашій родині – мій дід, мама, я і мої діти, хоча це вже був їхній вибір. 

…Так склалося, що один син Юлії Євтушик, Андрій живе в Італії, а другий – Іван, лікар за фахом, – у Ковелі. З перших днів повномасштабного вторгнення вони долучилися до волонтерства на допомогу для Збройних Сил України. І сьогодні по можливості наближають нашу Перемогу. На одному з фото, зробленому під час презентації книги «Уклін ангелу», можна побачити, що на столі – наш жовто-блакитний прапор. Його, як розповіла пані Юлія, вручили Іванові вдячні воїни одного з підрозділів, яким брати подарували нещодавно комп’ютери. А вже Іван передав цей національний символ України в італійське місто Форлі – своїй родині, яка, живучи на чужині, не відірвалася від свого коріння. 

Катерина ЗУБЧУК, заслужена журналістка України.

Читайте також: Завдяки волинянці книжку про Голодомор в Україні вже можуть прочитати італійці.