«Якщо ми відкриємо очі й серце, то побачимо Його…»
Чому Бог сам приходить до жінок? Історія на вечір
Чи звертали ви увагу, що в Святому Письмі чоловіки раз у раз піднімаються в гори, аби зустрітися з Господом? А от про жінок у горах ми майже не читаємо. І причина цього зрозуміла
Жінки були зайняті тим, щоб життя не зупинялося. Вони не могли покинути немовлят, їжу на вогні, дім, сад, і безліч щоденних турбот, щоб вирушити в гори на самотню молитву.
Нещодавно я розмовляла з подругою і зізналася їй, що, як сучасна жінка, часто відчуваю: я ніколи не буваю «достатньо вільною» від відповідальності, ніколи не перебуваю в цілковитій тиші чи в ідеально «святому» місці, аби мати з Богом той глибокий зв’язок, якого прагне серце.
Її відповідь змусила мене завмерти: «Саме тому Бог приходить до жінок. Чоловіки мусять іти в гори, щоб зустріти Бога, а Бог приходить до жінок туди, де вони є».
Я довго носила ці слова в собі, перечитувала Писання – і знову й знову переконувалася, що це – правда.
Бог справді приходить до жінок там, де вони є.
Посеред звичайного життя.
У повсякденній праці.
Він зустрічає їх біля криниць, де вони черпають воду для своїх родин.
У домівках.
На кухнях.
У садах.
Він приходить, коли жінки сидять біля ліжка хворої дитини.
Коли народжують.
Коли доглядають стареньких.
Коли проводжають близьких в останню путь.
Навіть біля порожнього гробу першою стала свідком воскресіння Христа Марія. Вона була там не з випадкової причини – вона прийшла, виконуючи тиху, жіночу справу любові: приготувати тіло до поховання.
У цих, здавалося б, буденних і непримітних діях, жінки Святого Письма зустрічалися з Божественним віч-на-віч.
Тож якщо інколи, як і я, ти відчуваєш жаль, що не маєш часу на «гори» – на тишу, усамітнення і довгі молитви, – пам’ятай: Бог приходить до жінок.
Він знає, де ми є.
Він бачить тягар, який несемо.
Він – поруч.
І якщо ми відкриємо очі й серце, то побачимо Його –
у найзвичайніших місцях
і в найпростiших речах.
Бо Він – живе.
Хезер ФАРРЕЛ.
