Батько загиблого Героя з Волині: «Згадуйте про «кіборгів» не тільки в січневі дні...»

«Я ніколи не хотів стати батьком Героя…»

Бої за Донецький аеропорт тривали з вересня 2014 року до 23 січня 2015 року і стали одними з найзапекліших у війні на Сході України. Вони розгорнулися між українськими військами і бійцями добровольчих формувань з однієї сторони та силами проросійських збройних угруповань і окупаційних військ з іншої за контроль над Донецьким міжнародним аеропортом.

…Січень 2015-го року – складний місяць. 13-го – впала основна диспетчерська вежа, що давно стала символом ДАПу.

   20-го – підрив нового терміналу, бетонні перекриття якого обвалилися, забираючи з собою разом наших воїнів.

   22-го – ті, хто вціліли, вийшли. Ослаблені, поранені, з контузіями, багато з них потрапили у ворожий полон ...

   Оборона Донецького міжнародного аеропорту тривала 242 дні. І сьогодні, і роки тому, і тоді не давала спокою думка: для чого? Чому нашим дітям ставилася задача утримувати цю позицію так довго, так довго бути для ворога здобиччю? Аби народився символ незламності, нескореності? Аби світ дізнався про те, що серед українських воїнів є ті, кого назавжди запишуть в історію як «кіборги»? Аби створити нову легенду?

   Я ніколи не хотів стати батьком Героя, але кожен із трьох моїх синів пройшов гідну школу життя, і переконаний, що в жодному разі не буде соромно за їх вчинки. Доля розпорядилася так, що моїм найстаршим –Вадимом, «кіборгом» із позивним «Дим», сержантом 80-ї окремої десантної бригади – пишається Україна. І я теж. Як українець і як громадянин. Але як батько я віддав би все за те, щоб він жив, створив сім’ю, потішив онуками. На жаль...

Противник не міг повірити, що звичайні люди можуть так довго тримати оборону, і назвав їх «кіборгами» (кібернетичними організмами), звідки і пішло їхнє прізвисько

   У ці січневі дні є багато розмов про оборону аеропорту і тих, хто був безпосереднім учасником цих боїв. Імена та позивні полеглих вписані в історію українсько-російської війни. «Каптер», «Псих», «Краб» та інші стали частиною і мого життя, моїх молитов і моєї пам’яті. Та є і такі «кіборги», які і сьогодні виконують завдання із захисту незалежності та територіальної цілісності України. Хтось був у строю і після битви за ДАП, а хтось – у перші дні повномасштабного вторгнення доєднався знову до лав Збройних Сил України. Бо інакше не могли. І я розповім про окремих із них. Без імен, військових частин і напрямків, без нових позивних – лише ті, якими послуговувалися в час оборони Донецького аеропорту.

«Кіборги» і зараз у строю, на полі бою, серед захисників»

   «Турист». Правдоруб, що у вільний час знаходить можливості висловити в соціальних мережах свою позицію до того, що відбувається в країні. Без остраху звертає увагу на актуальні проблеми і недопрацювання, його публікації завжди гострі. Пише і про суспільство, і про владу, і про військо. Зберігає багато архівних світлин. Готувалася до друку його книга. Вірю, що після Перемоги вона побачить світ, що читачі зможуть знайти багато цікавого для себе, дізнаються нове. А ще він завжди знаходить у коротких відпустках час приїхати на могилу до мого Вадима...

   «Вальс». Він пізнав ворожий полон. Один із тих, хто у важкому стані, з численними пораненнями вийшов з аеропорту і потрапив у руки окупантів. Не зламався. Став на ноги. Не зміг всидіти вдома, не став ховати себе у травми і повернувся до захисту України. Своєю наполегливістю і завзятістю дивує і надихає – як побратим, наставник, інструктор. Часто спілкуюсь із його батьками.

   «Дев’ятий». У боях за ДАП отримав важке поранення в голову. Вижив. У одному з обласних центрів на Заході України очолював комунальний заклад, в якому відбулося чимало заходів задля підтримки воїнів, віддавався національно-патріотичному вихованню молоді, користувався авторитетом. І я бував на подіях у цій установі, спілкувався з аудиторією. Відверто скажу, що задоволений рівнем організації. Сподіваюся, що після Перемоги повернеться до цієї справи. Сьогодні колишній директор – артилерист, командує батареєю.

   «Йошка». Один із офіцерів, що зумів вивести з оточення групу розвідників 24.01.2015 року. Два дні вони перебували в пожежному депо аеропорту. Таким чином можна зазначити, що оборона тривала не 242, а 244 дні! Відважний, сильний, наполегливий, умів цінувати підлеглих. Сьогодні він один із комбатів у Силах оборони.

   «Грін» – тому що раніше був прикордонником. На час боїв за ДАП був офіцером 80-ї аеромобільної бригади та комендантом диспетчерської вежі летовища. Сміливий, завзятий, цінував тих, з ким воював пліч-о-пліч. З Україною в серці. Із тих, хто точно знає: на оборону ДАПу йшли добровільно. Його син також став військовим. Сьогодні «Грін» – командир підрозділу у Силах оборони.

   А позивний цього – не згадаю, але не можу не розповісти про нього. Коли починалася повномасштабна війна, він був керівником одного із структурних підрозділів в органах виконавчої влади. Мав би бронювання, виконував би в тилу завдання. Але не зміг. І хоча після боїв в аеропорту був важко поранений, і хоча добре знав, на що здатен ворог, та не зрадив Україні і самому собі. Тому долучився до Сил оборони.

   Це лише окремі із імен «кіборгів», які й далі виконують поставлені завдання із захисту незалежності та територіальної цілісності України. Кожен із них пройшов пекло тоді – і зараз робить усе можливе і надможливе, аби вибити ворога з наших земель. Пам’ятайте не лише про тих, кому можна віддати шану як полеглим. Пам’ятайте і про живих, бо «кіборги» і зараз у строю, на полі бою, серед захисників.

   Підтримуйте наших військових, допомагайте нашим Силам оборони, не минайте волонтерських зборів. Пам’ятайте, що лише на наших захисників і захисниць уся надія, бо тільки вони в наш час – запорука нашого українського майбутнього.

І пам’ятайте про «кіборгів» не тільки в січневі дні...

Наша довідка:

«Кіборги» – це почесне прізвисько українських військових, які захищали Донецький аеропорт у 2014 – 2015 роках, відомих своєю неймовірною стійкістю, мужністю та витривалістю в нелюдських умовах. Вони стали символом незламності, а сам термін, початково вжитий окупантами для опису їхньої надлюдської сили, перетворився на почесне звання для оборонців ДАПу, що увійшло в історію та словники.

Противник не міг повірити, що звичайні люди можуть так довго тримати оборону, і назвав їх «кіборгами» (кібернетичними організмами), звідки і пішло їхнє прізвисько. Тож слово «кіборг» – символ того, що людський дух сильніший за бетон, що вони «вистояли, не встояв бетон».

Що пише «Вікіпедія»:

Вадим Володимирович ДЕМЧУК  (27 вересня 1975 – 20 січня 2015) –український військовик, учасник війни з росією, сержант Збройних Сил України. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня, почесний громадянин Нововолинська, нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно).

…Із 14 січня 2015 року Вадим Демчук у складі 80-ої окремої десантної бригади захищав новий термінал у Донецькому аеропорту. Рота, в якій служив Вадим Демчук, під час боїв опинилась у повному оточенні, і сержант Демчук разом із своїми побратимами зумів вийти з оточення та прорватися до позицій українських військових. 20 січня, під час вибуху нового термінала аеропорту, Вадим Демчук зник безвісти. Тривалий час доля Вадима Демчука залишалася невідомою, були дані, що він потрапив у полон. Тіло Вадима Демчука спочатку було в руках сепаратистів, згодом його тіло як невідомого бійця було передане до Дніпра. Лише в червні 2015 року полеглий герой був упізнаний за аналізом ДНК.

Після ідентифікації Вадима Демчука, полеглого воїна, урочисто перепоховали в Нововолинську 8 липня 2015 року.

Володимир ДЕМЧУК, голова ГО «Незламні нововолинці», батько Вадима Демчука – сержанта 80-ї аеромобільної десантної бригади, «кіборга» з позивним «Дим».