Учасники акції в Горохові: нехай Герої повернуться до всіх, хто їх чекає.
«Ти завжди в моєму серці»: на Волині в Горохові рідні зниклих та полонених освідчилися своїм Героям
Сьому акцію на підтримку захисників, доля яких поки що залишається невідомою, горохівчани розпочали на автостанції міста. Зазвичай, тут щодня людно, а сім’ям, які живуть чеканням своїх рідних із пекла війни, важливим є кожен погляд, розголос, небайдужість
Поспішаючи в своїх справах, зазвичай мало хто з перехожих стає поруч людей із прапорами, на яких наші безвісти зниклі земляки чи полонені дивляться на мирську суєту з портретів. Дивовижно сильною у зболених тугою особливо дитячих оченятах бачиться віра в те, що їхні татусі чи дідусі одного дня повернуться додому живими.
– Цього разу нас не стало менше і це має двояке значення. Погано, що не отримуємо хороших звісток. Важливо, що не залишаємо себе наодинці зі своїм болем та надією, – каже ініціаторка заходу Олена Баглик, дружина безвісти зниклого горохівчанина Валерія Баглика.
На акцію підтримки в колишній райцентр Горохівського району знову приїхали діти та дорослі з сусідніх Мар’янівської, Локачинської, Берестечківської громад.
Знаково, що на акцію підтримки в колишній райцентр Горохівського району знову приїхали діти та дорослі з сусідніх Мар’янівської, Локачинської, Берестечківської громад. Вдячно, бо розділити журу, засвідчити повагу людям, сила уповання яких асоціюється зі святістю, щоразу приїжджає подружжя Людмили та Ігоря Жуковських із села Сільце. 47-літній пан Ігор пішов захищати Україну в січні 2023 року. Воював на Покровському напрямку. 8 червня 2024-го волинянин зник безвісти. Відтак з’ясувалося: потрапив у ворожий полон. Аж на 392 дні. Ігор Жуковський обійняв сім’ю 4 липня 2025 року.
…Цього разу об’єднані однією мрією учасники акції прибули на зустріч не лише з прапорами. Оскільки вона відбувалася невдовзі після символічного Дня закоханих, то в руках дружин, матерів, донечок були сердечка. На цих символах щирості, вірності, любові та духовної сили пані Олена запропонувала жіноцтву написати найзаповітніші слова зі своїх сердець для коханих синів, чоловіків, батьків, братів… Знайти та придбати відповідні «валентинки» ініціаторці допомогла Маргарита Сайкевич, горохівчанка, яка чекає на повернення зниклого безвісти батька В’ячеслава Подолєєва.
«Ти завжди в моєму серці!», «Любий сину! Люблю Тебе і чекаю додому. Твоя мама», «Дорогий синочку! Я Тебе чекаю! Боже, допоможи, щоб син повернувся додому живим і здоровим!», «Молимося за Тебе, рідний, любимо, чекаємо, надіємось! Ти – в нашім серці! Твоя сім’я»… Ці зворушливі до сліз освідчення їхні нескорені невідомістю авторки розмістили біля банера з портретами зниклих безвісти та полонених у центрі Горохова.
Дай Боже, щоб Герой повернувся додому й заплакав від щастя бути настільки коханим, любимим, потрібним, жданим!
Читайте також: «У Луцьку знову відбудеться ярмарок ветеранського бізнесу».
