«Музика – це дивовижна кладочка до Бога…». Пам'яті Товія Рівця

«Сцена – як вівтар…»

Доля щедро нагородила митця не лише великим даром музиканта, а й рідкісним талантом людяності, чуття слова й поезії. І той, хто хоч раз бачив його на сцені, чув його імпровізації, стежив за польотом смичка – отримував незабутнє відчуття спілкування зі Справжнім мистецтвом. Недарма ж Маестро вважав: «Сцена – як вівтар, ми – духовні наставники, а наша місія – сповідальна». І додавав: «Я дуже вимогливий до себе і відповідально ставлюся до музики. Адже музика – це дивовижна кладочка до Бога. Вона існує лише тоді, коли звучить. При всій унікальності літератури, вмінні бачити світ засобами живопису – музика в моєму житті посідає головне місце».

«Мабуть, божественна місія, призначення справжнього артиста – працювати всім серцем, всією душею… Треба віддавати усього себе, як у Ліни Костенко: «Віддай крихітку себе, за це душа твоя наповниться світлом». Для того, щоб у залі запалилося хоча б 10 свічок, ти маєш горіти на всю тисячу. І тоді сердечка тих, хто прийшов –  від маленьких до великих, запалюються разом із тобою, заради чого ти й живеш. Тому що мистецтво – це божественний провідник. Бог дав нам через музику торкнутися найпотаємніших куточків душі, щоб людина відчувала себе щасливою».

«Чуєш, скрипко?! Не плач…»

Колишня журналістка «Волині» Валентина Штинько (Хмельовська), яка багато років дружила з Товієм Михайловичем і його дружиною Вірою, свого часу присвятила Маестро такі зворушливі рядки, які актуальні на віки:

Білий танець

Скрипалеві Товію Рівцю

Я наважусь таки, хоч собі на біду.

На весь світ прошепчу, промовчу:

– Мій обранцю!

Через залу, немов понад прірвою, йду

Скрипаля…

Скрипаля запросити до танцю.

Під ногами у нас

Шлях Чумацький тремтить.

Понад нами –

небес незглибима осанна.

Чуєш, скрипко?! Не плач…

Подаруй нам цю мить.

Ти ж бо – перша любов.

Я ж – остання. Остання…

Перший раз, тільки раз

я кладу на плече,

Наче долі крило – розпашілу долоню.

А сивин твоїх щем,

наче німб над чолом.

А літа за вікном,

як сполохані коні.

Редакція газети «Волинь» висловлює щирі співчуття рідним та близьким Товія Рівця. Його смерть – непоправна для Волині та України, для нашої редакції, яка багато років тішилась дружбою та талантом цієї  доброї та світлої людини.

Вічна пам’ять!

Сторінки з біографії

Товій Рівець народився 5 січня 1947 року в місті Ківерці. Музичний шлях розпочав в одинадцять років грою у Луцькому аматорському симфонічному оркестрі та оркестрі Волинського обласного музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка.

Закінчив Львівське державне музичне училище, Ленінградську державну консерваторію імені М. А. Римського-Корсакова.

У 1972 році створив на громадських засадах народний самодіяльний оркестр народних інструментів ансамблю «Волинянка» Луцького міського будинку культури. Із цим художнім колективом пов’язано 26 років яскравого, насиченого незабутніми подіями, життя Маестро, 17 з них – як художнього керівника.

Той, хто хоч раз бачив його на сцені, чув його імпровізації, стежив за польотом смичка – отримував незабутнє відчуття спілкування зі Справжнім мистецтвом.

 Із 1994 року Товій Михайлович Рівець – художній керівник та диригент  камерного оркестру «Кантабіле» Волинської обласної філармонії. Колектив вперше на Волині виконав низку творів М. Скорика, І. Шамо, М. Гайворонського, Б. Бріттена, які отримали схвальну оцінку музикознавців і полюбилися слухачам. Особливе місце в концертних програмах оркестру займають твори українських композиторів, під час виконання яких Товій Рівець виступав як соліст. Його гра відзначалася високим професіоналізмом, віртуозністю, емоційністю та глибоким проникненням у характер і зміст виконуваних творів.

У 1997 році Товію Рівцю присвоєно почесне звання заслужений діяч мистецтв України.

У 1998 році оркестру «Кантабіле» присвоєно обласну мистецьку премію імені Ігоря Стравінського. У 2010 році колектив набув статусу академічного.

У 2003 нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

У 2009 році році йому присвоєно почесне звання «Народний артист України».

Творчу діяльність Товій Рівець довгі роки успішно поєднував з педагогічною діяльністю у Волинському державному училищі культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського.

Після вторгнення у 2014 році російських військ в Україну Товій Рівець створив патріотичну концертну програму «Боже, храни Україну», з якою оркестр взяв участь у мистецько-просвітницькому духовно-партіотичному турі «Кордони наші вкаже пісня», концерти якого відбулися в шести областях сходу і півдня України на полігонах та у військових госпіталях.

Волинянин Товій Рівець (1947 – 2026) зробив значний внесок у розвиток українського музичного мистецтва, популяризуючи класичний та сучасний репертуар як в Україні, так і за кордоном.

А тепер Товій Рівець буде грати на своїй скрипці на Небесах для Бога.

Василина ПИСАНКА.