Українці хоча б в одному досягнули німецьких стандартів: в оцінці того, що відбувається в Греції і навколо неї. У гнівній оцінці, звичайно...
Українці хоча б в одному досягнули німецьких стандартів: в оцінці того, що відбувається в Греції і навколо неї. У гнівній оцінці, звичайно. Всі вже дружно вирішили, що греки не заслуговують бути у єврозоні і навіть Євросоюзі, це нація ледарів та шантажистів, яких потрібно покарати. Ну але в нашій оцінці є і суто український нюанс – Євросоюз має допомагати й тягнути за вуха Україну, а не Грецію, бо ми більше того варті і геополітично важливіші
Альона ГЕТЬМАНЧУК, директор Інституту світової політики, уродженка Волині
Тішить, звичайно, що українці раптом стали такими по-німецьки правильними у своїх підходах: жодної шари — тільки важка праця, жодного популізму – тільки реальна політика, ніякої солідарності – тільки справедливість, жодного патерналізму – тільки розрахунок на власні сили. Проблема лише, що такі реакції прекрасно звучать, коли українці говорять про Грецію, але не зовсім стикуються з українськими реаліями. Якщо подивитися на рівень ефективності праці в Україні — він ганебно низький. Якщо говорити про політичний популізм – достатньо увімкнути одне з популярних телешоу. І добре, що треба виконувати вимоги МВФ, який трохи присаджує цей популізм. Якщо ж говорити про патерналізм, то його, може, стало й менше щодо української влади, але стало більше щодо Брюсселя та Вашингтона, які нас мають і від Росії врятувати, і нормальні реформи за нас і за свої ж гроші нам провести. У мене з самого початку викликало неоднозначні реакції змагання, нав’язане в публічному дискурсі, скільки дають грошей Україні, а скільки Греції. Хто більше заслуговує на допомогу та увагу Євросоюзу, а хто менше. Хто важливіший для Європи, а хто другорядніший. Насправді ще не довелося чути жодного серйозного аргументу, яким чином європейська інтеграція України виграє від того, що Греція залишить зону євро і, не дай Боже, Євросоюз. У Євросоюзі немає кар’єрного принципу – когось «звільнили», а іншого автоматично підвищили у статусі. Тут радше навпаки – «звільнили» одного, можуть звільнити й іншого. Тим більше що Україна тільки в очах українців суттєво відрізняється від Греції, а в очах європейців між нами з греками значно більше спільного, ніж відмінного – від православних традицій до звички не платити податків і залежності від неефективного бюрократичного апарату. І так само мені не довелось побачити жодного серйозного аргументу, що вихід Греції з єврозони зробить європейський проект привабливішим. Очевидно, навпаки – лише посилить настрої, які працюють на підрив європейської ідеї. І найімовірніше — на посилення ідей альтернативних. Зокрема й тих, які на фоні євроскептицизму пропагує Росія. Останнє опитування в Сербії, де інтеграція з Росією викликає більшого схвалення серед населення, ніж з ЄС – лише один із доказів. Плюс вихід Греції з єврозони спровокує ще більшу кризу. А більша криза в єврозоні – означає менше уваги до того, що відбувається поза єврозоною. Зокрема, і в Україні. Прийнято казати, що Греція стала жертвою популізму. Так, його чимало. Але Греція стала жертвою ще й іншого – зацикленості на собі. Чого варте глибоке переконання, що їм усі мають допомагати тільки тому, що вони – колиска демократії. «Коли якісь там бельгійці ще пасли овець – ми вже будували демократію» – це була перша річ, яку я свого часу почула в Греції, і варіацій на цю тему багато. Ми не можемо вимагати від Євросоюзу екстраособливого ставлення і вважати себе кращими за греків лише тому, що раз відстояли європейські цінності на Майдані. Після кризи в Греції і греки, і українці мають усвідомити просту річ: Євросоюз, до якого вступала Греція у 1981-му, – це був Євросоюз, де було більше прав, ніж правил. І такого Євросоюзу вже не існує. Існує Євросоюз, в якому права залежать від виконання правил. І кожна країна має вирішити, наскільки вона готова до такої постановки питання. Джерело: http://blogs. pravda.com.ua/authors/ hetmanchuk/559a4f54d9428/.
На фото: Тепер увесь світ дізнався, що грецькою "Oxi" означає "Ні".
