Феодосій Зімич з Любешова – один із засновників осередку Народного руху України в районі, багатолітній голова ради ветеранів. Окрім цього, пан Феодосій – допитливий дослідник та краєзнавець...
Феодосій Зімич з Любешова – один із засновників осередку Народного руху України в районі, багатолітній голова ради ветеранів. Окрім цього, пан Феодосій – допитливий дослідник та краєзнавець... Він зібрав чимало цікавих спогадів, життєвих історій і видав книгу «З Конотопів у сьогодення». В одному з розділів автор розповідає про свого діда, який сто літ тому їздив на заробітки за кордон і працював у Детройті на автомобільному заводі Генрі Форда
Кость ГАРБАРЧУК
АМЕРИКАНСЬКИЙ ЩУР ВРЯТУВАВ УКРАЇНЦЯ ВІД СМЕРТІ — У 1913 році мій дід Леонтій Зімич (1888–1967), вже маючи трьох діток, разом зі своїм швагром – чоловіком рідної сестри, подався аж у Сполучені Штати Америки. Вся родина збирала їм гроші на дорогу. Тоді, крім них, з навколишніх хуторів ще десять найвідважніших та міцних чоловіків, щоб вирватися зі злиднів та збудувати хатину, поїхали заробляти долари. Добиралися пароплавом через океан цілий місяць, – розповідає 76–річний Феодосій Матвійович. З початком Першої світової війни підданих Російської імперії, які перебували у США, закликали повертатися для захисту «веры, царя и отечества», інакше всіх чекало тюремне ув’язнення. Щоправда, ніхто із заробітчан не зголосився. А коли поліщук приїхав на Волинь, то вже не існувало тієї держави, а на наших теренах була інша — Польська Республіка. Спершу Леонтій Зімич працював на найважчій роботі – лісорубом. Для поліського чоловіка справа ніби звична, але виснажлива. Коли трішки освоївся на чужині, то перейшов у бригаду, яка прокладала дороги. Тому можна впевнено стверджувати, що нарівні із чорношкірими американцями знамениті хайвеї будували і волиняни. Певний час довелося українцеві і в шахті попрацювати. Там з ним стався випадок, про який чоловік згадував до кінця життя. Тоді в копальнях пацюків було тьма. Якось під час обідньої перерви безпосередньо в забої щур схопив загорнуту в тканину їжу і потягнув за собою. Леонтій зірвався на ноги і кинувся наздоганяти чотирилапого нахабу–грабіжника, який вкрав шахтарський «тормозок». Тієї ж миті за спиною обвалилася величезна багатотонна кам’яна брила – якраз над тим місцем, де він сидів. Тож волинянин жартував, що американський щур врятував йому життя.
УРОК ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ВІД НАЙБАГАТШОЇ ЛЮДИНИ В СВІТІ Після цього випадку, який Леонтій Зімич вважав Божим провидінням та попередженням, він залишив роботу в шахті, хоча там і добре платили, та переїхав у місто Детройт (штат Мічиган), яке з 1903 року вважалося автомобільною столицею світу – відтоді як підприємливий та геніальний Генрі Форд заснував власну компанію «Форд Мотор» і розпочав промислове виробництво легкових машин, яких у 1921 році вже випустили 5 мільйонів. Оскільки поліщук не мав робітничої професії, то влаштувався на автомобільний завод кочегаром. Тоді кваліфіковані фахівці на конвеєрі заробляли 5 доларів за день, що нині еквівалентно 110 доларам. — Дід Левон розповідав, як до нього в кочегарку приходив сам хазяїн, – згадує Феодосій Матвійович. – Якось він зауважив: у цеху почалося незвичне пожвавлення. Робітники заметушилися, і волинянин вирішив, що, мабуть, щось сталося, але йому ніхто нічого не сказав. Кочегар визирнув із дверей і побачив невисокого худорлявого чоловіка в солідному костюмі, який ішов цехом уздовж конвеєра, а за ним – інженери та майстри. Леонтій вмить здогадався, що це якийсь великий начальник. А той відразу попрямував до нього в котельню. Привітавшись, запитав, чи можна спробувати йому. Взяв шуфлю, зачерпнув вугілля і кинув у топку. Згодом віддав лопату і запитав, які має проблеми. Кочегар відповів, що не дозволяють працювати дві зміни поспіль, аби заробити більше грошей, адже вдома дружина і троє діток. За словами Феодосія Зімича, дід згадував, як той чоловік узявся йому пояснювати, що так не можна, бо він втомиться, засне і не простежить як слід за датчиками котла, внаслідок чого може статися аварія. Волинянин тоді не знав, що лекцію з техніки безпеки в котельні йому прочитав найбагатший у світі американець Генрі Форд (1863 – 1947 ) – простий, доступний та людяний.
ДЕ НАРОДИВСЯ, ТАМ І ЗНАДОБИВСЯ Після розвалу Російської імперії та закінчення громадянської війни Леонтій Зімич повернувся на Волинь. Трудолюбивий поліщук на зароблені кошти прикупив собі бідної поліської землі і взявся хазяйнувати. Побудував неподалік озера Люб’язь добротну хату, найбільшу на хуторі Конотопи – 9 на 14 метрів, і в 1924–му святкували новосілля. Як згадує пан Феодосій, його дід багато корисного навчився за океаном. Була можливість забрати родину до США, але він усі роки на заробітках мріяв про повернення додому, адже, як каже народна мудрість, де народився, там і знадобився. — Я виріс на хуторі Конотопи, – ділиться спогадами Феодосій Зімич, – у збудованій дідом хаті, серед тієї ще первозданної, не знищеної сучасною цивілізацією, природи. Які там були сади! Але радянська влада панічно боялася хуторів, і вже в 60–ті роки всіх людей стали силою зганяти в села. Мусили розібрати хатину, перевезти деревину і збудувати з неї літню кухню. На згадку про діда Левона залишилося 20 доларів 1922 року випуску, які я віддав дочці. Феодосію Зімичу також довелося чимало попрацювати. Після закінчення Володимир–Волинського училища механізації побував на цілині в Казахстані. Згодом переїхав у Кривий Ріг. Тоді якраз будувався гірничо–збагачувальний комбінат, який зараз належить зятеві Кучми Віктору Пінчукові. За словами пана Феодосія, у 1960 році там працювало 14 тисяч робітників з усього Союзу. Так з механізатора він став будівельником. Спочатку призначили бригадиром, згодом дійшов аж до начальника будівельної дільниці. Ще й закінчив інститут. У книзі спогадів Феодосія Матвійовича чимало цікавих фрагментів про «будівництво комунізму» та радянську показуху у Кривбасі. Як зазначив мій співрозмовник, весь період роботи на Дніпропетровщині його тягнуло додому, як свого часу діда Левона з Америки. У 1974–му зі своєю сім’єю повернувся на рідну Волинь. Ще й тут встиг добряче потрудитися. Саме Феодосій Матвійович будував районний вузол зв’язку, пізніше очолював Зарудчівський завод силікатної цегли. А краєзнавцем Феодосій Зімич став під впливом діда Леонтія. Добре пам’ятає різдвяні вечори, коли збиралася вся родина і дідусь розповідав про казкову країну Америку. Для допитливого хутірського хлопчини це були найяскравіші моменти дитинства.
На фото: Феодосій Зімич. В кутку – Генрі Форд (1919 рік) Фото Костя ГАРБАРЧУКА.
