Літній чоловік, повільно йдучи редакційним коридором, придивляється до табличок — який відділ, хто з журналістів працює. Видно, вибирає, до кого зайти. Пробую допомогти йому. На запитання «Кого ви шукаєте?» каже: «Автомобіль виграв і не знаю, що далі робити, до кого звертатися за цим виграшем»...
Катерина ЗУБЧУК, заслужений журналіст України
Літній чоловік, повільно йдучи редакційним коридором, придивляється до табличок — який відділ, хто з журналістів працює. Видно, вибирає, до кого зайти. Пробую допомогти йому. На запитання «Кого ви шукаєте?» каже: «Автомобіль виграв і не знаю, що далі робити, до кого звертатися за цим виграшем»
У першу мить дивуюся, чому по виграш — і в редакцію. Та слово за словом зрозуміла: йдеться про рекламну публікацію, яка спокусливо повідомляла, що «саме ви можете стати власником автомобіля «Skoda Octavia». І пропонувалося перевірити, чи ж вам належить виграшний номер «115». Як? Просто до двох останніх цифр року народження додати свій вік, і якщо в результаті вийшло це заповітне число, то «швидше телефонуйте!». Далі вказували номер мобілки… Наш відвідувач не прочитав написаного внизу дуже дрібненьким шрифтом, що розіграш обіцяного автомобіля буде наприкінці року. Судячи з усього, дістанеться він (якщо дістанеться) комусь із величезної кількості щасливчиків, яким випав виграшний номер. На подібні рекламні публікації зазвичай не звертаю уваги. Та цього разу, попрощавшись із чоловіком, заради інтересу додала вже свої числа й одержала «115». За цим підрахунком і всі мої знайомі, взяті навмання, теж опинилися серед щасливчиків. А зовсім недавно ще одна така рекламна замануха з’явилася. Патрік Геран, «цілитель фінансових недуг», закликає: «Якщо вам терміново потрібно мінімум 100000 гривень, швидше читайте, як я можу наповнити ваше життя багатством і благополуччям!» Для цього, виявляється, треба всього–на–всього зосередитися на зображенні Патріка й повідомити йому своє ім’я та дату народження. Сьогодні через інтернет, у «Гуглі», все можна взнати, зокрема і про Патріка Герана, який уже 30 років їздить по всьому світові, щоб допомагати тим, хто цього потребує. Можна прочитати й відгуки. Хтось розчарувався і зрозумів, що «це відверта афера», хтось хвалиться, як одержав заповітну суму. А мене інше дивує: чому в наш час так багато людей клює на таке? Навіть розуміючи, що це «розводняк», втягуються у гру, бажаючи враз розбагатіти. На жаль, в азарті забувається проста істина — безплатний лише сир у мишоловці. Це стосується й того, що декому хочеться знайти добре оплачувану роботу, яка не потребуватиме особливих фізичних чи розумових зусиль. Але ж такого не буває! А якщо комусь і трапляється нібито легкий хліб, то він згодом зрозуміє, як дорого за цю «легкість» заплатив — родиною, здоров’ям (чи не цим обертаються для декого закордонні заробітки?). І чи не це наше бажання мати щось надурняк відображено в деяких українських народних казках? Тим часом навіть «манна небесна» — це не якийсь, як ми гадаємо, готовий продукт. За біблійними переказами, манна — їжа, яку Бог посилав іудеям з неба на їхні прохання щоранку впродовж 40 років, поки вони йшли пустелею до землі обітованої. Це має й до певної міри реальну основу: в пустелі росте їстівний лишайник, плоди якого — дрібні білі кульки, схожі на крупу, споживали місцеві жителі. Але для того, щоб поїсти, ці плоди треба було, потрудившись, зібрати, потім змолоти на жорнах чи потовкти у ступі й спекти коржі. Вислів «манна небесна» вживається сьогодні у значенні «несподівано одержати життєві блага». Такою «манною небесною» є хороша робота, ідея для успішного бізнесу, за що людина дякує Богові. Іншими словами, ідеальний варіант, коли Господь дає не рибу, а вудку, за допомогою якої можна цю рибу спіймати.
