На музичному фестивалі ми з подружкою познайомилися з двома хлопцями. Вже зібралися йти з концерту, а вони рушили за нами...
На музичному фестивалі ми з подружкою познайомилися з двома хлопцями. Вже зібралися йти з концерту, а вони рушили за нами.
Виглядали як студенти–першокурсники, хоча сказали, що їм по 28 років. Один із них назвався Семеном, взявся питати, скільки ж нам, але схаменувся: «Ну то ж у дівчат таке не питають», ніби йшлося про щось незручне. Усе ніяк не підшукаю дотепної відповіді на такі фрази. Але щоразу дивуюся з оцих загравань і кокетливої жіночої мовчанки замість чесної відповіді. Чому факт про те, скільки років ти живеш на світі, належить приховувати? До чого цей секрет? Чому жінки роблять із цього більшу таємницю, ніж чиновники зі своїми податковими деклараціями? Зрештою, ми сказали, як є, тоді хлопці вирішили, що не знаємо правил етикету. Тож я ще раз переконалася, що їм таки не по 28.
