ПОСТУП

Коли моя бабуся вирушала навідати свою маму, вона відводила на це три дні. Один день ішов, щоб добратися туди на бричці, запряженій кіньми, ще один – аби розповісти і послухати останні новини, посидівши трохи на кухні, а трохи у саду, і третій день – на дорогу назад

Бруно ФЕРРЕРО, з книги «365 історій для душі» (видавництво «Свічадо»)

Коли моя мати їздила до своєї мами, то їй потрібно було два дні. Вона добиралася потягом і, якщо їй щастило з пересадками, приїжджала того ж дня під вечір. Мама розповідала бабусі останні вісті, вислуховувала новини навзаєм і наступного дня від’їжджала.
Мені, щоб провідати свою маму, потрібно лише півгодини. Я приїжджаю на авто, затримуюся у неї десять хвилин і поспішаю назад, бо діти нудяться, а я, як завжди, не встигаю зробити закупи у супермаркеті.
Коли моя дочка приїде мене відвідати, скільки часу у неї це займе?
* * *
Колись у селі чоловіки і жінки здибувалися біля джерела, розмовляли, обмінювалися думками, допомагали один одному, коли наливали воду до відер, дзбанів і баклаг. На зворотному шляху, ідучи поволі зі своєю ношею, кожен мав час і спокій, щоби подумати і навіть помолитися.
Потім до будинків провели воду і відпала потреба кудись виходити.
Усе стало зручніше. Але нам бракує людей, з якими можна було б поговорити, як і часу на те, щоб подумати.