Чи має Всеукраїнське об’єднання «Свобода» право на захист своєї позиції щодо змін в українській Конституції?..
Віталій ПОРТНІКОВ, журналіст
Чи має Всеукраїнське об’єднання «Свобода» право на захист своєї позиції щодо змін в українській Конституції? Безумовно, як і будь-яка інша політична партія – парламентська чи ні. Чи має представник цієї політичної партії – як і будь-якої іншої – право жбурляти гранату у правоохоронців, які захищають обраний народом парламент країни? Від відповіді на це запитання – тільки чесної відповіді – залежить саме ставлення до державності
Можете заперечити: а як же так? А де ви були, коли розвивались події на Майдані? Я відповім, де я був – на тих же позиціях. Державницьких. Тому що на Майдані межу насилля перейшли не протестувальники, а правоохоронці. Правоохоронці побили студентів на Майдані. Правоохоронці витісняли протестувальників із Майдану. Правоохоронці заблокували увесь урядовий квартал, щоби завадити будь-яким акціям протесту. Правоохоронці заманили протестувальників у пастку біля стін Ради. Правоохоронці виробили план «зачистки» Майдану і фактичного знищення опозиції. Фізичного знищення. Саме тому я і вважав, що це були ніякі не правоохоронці, а звичайна банда у погонах – як зараз у Росії. Але при цьому згадайте, що до самих військовослужбовців – тим паче строковиків – не проявлялось жодної агресії, не було ніякої ненависті навіть у найважчі дні Майдану. Не кажучи вже про те, що Майдан – в цьому була його сила і тому він отримав всесвітню підтримку – був мирним протестом. Так, який навчився захищатися. Але мирним. Під час Майдану я був поряд з Олегом Тягнибоком та іншими лідерами й активістами «Свободи» – як, утім, й інших політичних партій. Але мене завжди запитували про «Свободу» – особливо російські колеги. Як це я опинився поруч із партією, відомою своєю авторитарною ідеологією? Який же я після цього ліберал? Звичайний. Адже це «Свобода» прийшла під мої знамена – знамена європейської демократії – а не я під її. І якщо «Свобода» захищає майбутню європейську інтеграцію країни, значить, її лідери й активісти розуміють, що в Європі захищати свої погляди і принципи доведеться європейськими ж методами. У парламенті, якщо тебе туди оберуть. У ЗМІ. На мітингах і демонстраціях. Але – без гранат. Очевидно, усвідомлення цього не настало. І не тільки в «Свободі», але і в представників інших політичних партій, які сьогодні більше турбуються своїми результатами на місцевих виборах, ніж майбутнім країни. Тому що будь-яка дискусія хороша, коли вона реалістична. Так, у захисті президентом і його прихильниками конституційних змін можна віднайти слабкі місця. І можна навіть – приниження суверенітету за домовленністю із західними партнерами. Але проблема в тому, що опоненти конституційних змін не дають відповіді на головне запитання – про наслідки відмови України від Мінських угод і фактичного розриву відносин із західними партнерами. А їм варто було б розповісти своїм виборцям про ці наслідки. І взяти всю відповідальність на себе – в тому числі і за цілком реальну втрату тільки-но народжуваної державності – на себе. Тоді ті з них, хто виживе, хоча б змогли в еміграції написати чесні мемуари. Джерело: http://lb.ua/news/2015/08/31/ 314783_svoboda_prihodit_granatoy.html.
