Одного разу чоловік пізно повернувся з роботи додому, як завжди втомлений і сердитий на вигляд, і побачив, що в дверях його чекає п’ятирічний син...
Одного разу чоловік пізно повернувся з роботи додому, як завжди втомлений і сердитий на вигляд, і побачив, що в дверях його чекає п’ятирічний син
Бруно ФЕРРЕРО
Cин: «Тату, можна мені поставити тобі питання?» Батько: «Так, звичайно, що ти хочеш знати?» Син: «Тату, скільки ти заробляєш за годину?» Батько: «??? Це не твоя справа, чому тебе цікавлять такі речі?» Син: «Я просто хочу знати, будь ласка, скажи мені, скільки ти заробляєш за годину?» Батько: «Якщо хочеш знати, я заробляю 100 грн на годину». Син: «О… (з опущеною головою). Тату, а можеш мені позичити 50 грн? Будь ласка!»
Батько розлютився: «Якщо єдина причина, через яку ти мене розпитував – позичити грошей, щоб купити собі дурну забавку чи інші дурниці, то забирайся в свою кімнату і лягай спати. Подумай, чому ти такий егоїстичний. Я важко працюю заради тебе кожного дня, а ти мені віддячуєш такою поведінкою».
Хлопчик тихо пішов до своєї кімнати і зачинив за собою двері. Чоловік сів і ще більше розізлився через питання маленького хлопчика. Як він сміє про це запитувати, щоб отримати трохи грошей?
Приблизно через годину чоловік заспокоївся і замислився: «Може й дійсно було щось, що було необхідно купити за 50 грн, і він справді не так часто просить грошей?». Чоловік підійшов до кімнати свого маленького сина і відчинив двері.
Батько: «Ти спиш, синку?» Син: «Ні, тату, я прокинувся». Батько: «Я подумав, що може я був занадто суворим до тебе, у мене був довгий та важкий день, і я, мабуть, зірвався. Ось 50 грн, які ти просив...».
Хлопчик сів на ліжку, посміхаючись: «О, дякую, татку!» Потім заліз під подушку і витягнув звідти кілька зім’ятих купюр. Чоловік побачив, що у нього вже були гроші, і знову почав злитися. Маленький син повільно перерахував свої гроші, а потім подивився на свого батька.
Батько: «Чому ти хочеш ще грошей, якщо у тебе вже є?» Син: «Тому, що у мене не було достатньо, а тепер вистачить! Тату, у мене вже є 100 грн. Чи можу я купити годину твого часу? Будь ласка, приходь додому завтра раніше. Я хотів би повечеряти з тобою»…
Батько був приголомшений. Він обняв свого маленького сина і попросив у нього пробачення.
Це просто коротке нагадування для всіх, хто так тяжко і багато працює. Ми не повинні дозволити часу промайнути, не провівши його з тими, хто дійсно важливий для нас, з тими, кого любимо, хто живе у нашому серці. Не забувайте ділитися ним – чого вартують 100 грн порівняно з часом, проведеним із коханими? Якщо ми помремо завтра, компанії, задля яких ми працюємо, легко замінять нас протягом декількох днів. Але сім’я і друзі, які залишаться без нас, будуть відчувати цю втрату до кінця свого життя. Якщо задуматись, ми віддаємо себе більше роботі, ніж власній сім’ї. Деякі речі більш важливі.
P.S. Будь ласка, поділіться цим нагадуванням із друзями!
