На Рівненщині вже давно є бурштинова мафія, бурштинові барони і не менш бурштинові мільйонери. Збагачуються на сонячному камінні всі, хто має руки і хоч трохи кмітливості...
На Рівненщині вже давно є бурштинова мафія, бурштинові барони і не менш бурштинові мільйонери. Збагачуються на сонячному камінні всі, хто має руки і хоч трохи кмітливості. І тільки два державні підприємства, які мають право легально видобувати янтар, не можуть заробляти на бурштині грошей. Чи то керівництво нездале, чи то в Україні бізнес, який належить державі, апріорі приречений, але одне рівненське підприємство – «Укрбурштин» – не може вийти з банкрутства, а друге – «Бурштин України» – за кілька тижнів може збанкрутувати
Левко ЗАБРІДНИЙ
«Укрбурштин», який є дочірнім підприємством ДАК «Українські поліметали», у 2003 році був оголошений банкрутом, а з 2005 року – у стані санації. Минулого року підприємство, отримавши дозвіл, почало геологорозвідку родовища, проте зі стану банкрутства його так і не вивели. Безперервно тривають судові процеси, в яких кілька кредиторів, що скупили борги «Укрбурштину», судяться між собою, то збільшуючи, то зменшуючи частку своїх активів у керуванні державним підприємством. Наразі є чотири потужні підприємства – кредитори «Укрбурштину»: ТзОВ «УМБ Фінанс», справжнім власником якого називають екс-нардепа Володимира Продивуса, котрий брав участь у перестрілці за бурштин у травні 2014 року на Сарненщині; ТОВ «Газ-Волинь», яке пов’язують з Олексієм Хахльовим; а також ТзОВ «Ю.К.» та ТОВ «ІК»Грейн-Сервіс». Два останні мають спільних засновників – Олену Попову та ТзОВ «Сітірум», що оформлене на офшорні компанії Кіпру й Гонконгу. Два тижні тому мав відбутися судовий процес у справі про банкрутство «Укрбурштину», яку розпочали ще 13 років тому за позовом управління Пенсійного фонду Рівного. У Господарському суді Рівненської області ТзОВ «Ю.К.» та ТОВ «ІК»Грейн-Сервіс» хотіли офіційно затвердити за собою 2 тис. грн боргу підприємства, який викупили. Проте на судове засідання з’явилися представники «Українських поліметалів» і заявили, що «Укрбурштин» хочуть віддати у руки британської офшорної компанії «Thamesvest LTD». Також подали до суду клопотання, щоб справу про банкрутство припинили, оскільки її начебто не мали права порушувати проти державного гірничого підприємства. Суддя розгляд справи перенесла на 7 жовтня. – Представники «Українських поліметалів» чомусь заявили, що «Укрбурштин» потрібно повернути державі, хоча підприємство перебуває у державній власності і внесене до переліку тих, які не можна приватизувати, – розповідає Олег Ярошик, директор ДП «Укрбурштин». – Окрім того, заяву про припинення банкрутства нам навіть не показали. Хоча два кредитори – ТзОВ «Ю.К.» та ТОВ «ІК»Грейн-Сервіс» – самі вже подавали клопотання про те, щоб вивести «Укрбурштин» зі стану санації. Ми вже давно намагаємося це зробити, їздимо безперервно у Мінекономіки, але там постійно знаходять якісь дрібниці і відмовляють. Назву компанії, яку озвучив представник «Українських поліметалів», почув уперше. Як на мене, усі ці заяви, показова вистава у суді – для того, щоб завести на підприємство свого інвестора. Борг «Укрбурштину» наразі 7,5 млн грн. Міліція досі утримує 2,6 тонни бурштину, які підприємство добуло під час геологорозвідки і які правоохоронці затримали як нібито незаконно добуті, бо вони були у моєму бусі на території приватного підприємства (міліція розслідує причетність п. Ярошика до незаконного видобутку. – Ред.). У нас є всі документи і ми сподіваємося повернути каміння. Суми, яку б отримали за продаж цього бурштину, було б достатньо, щоб розрахуватися з усіма боргами та заплатити компаніям, які здійснювали геологорозвідку. Інакше вони подадуть до суду на «Укрбурштин», адже йдеться про майже 2 млн грн. Якби у нас не було боргів, ми б вийшли зі стану санації, а тоді на підприємство міг би зайти будь-який інвестор і вкласти кошти у його розвиток, але йдеться про інвестиції, не про приватизацію. У цьому зацікавлені всі, перш за все працівники підприємства. Поки «Укрбурштин» уже більшяк місяць у центрі скандалу і програє суди, доводячи, що конфіскований міліцією бурштин був законно добутий, підприємство «Бурштин України» перестало видобувати каміння на Сарненщині. Доти промисловим методом воно отримувало по… 2–3 кілограми на день. На початку липня на підприємство призначили чергового виконувача обов’язків директора – Дмитра Тяглія, який свого часу працював у міністерському УБЕЗі, а донедавна – керівником дирекції оброблення та перевезення пошти на «Укрпошті». Дмитро Тяглій розповів, чому підприємство незабаром може збанкрутувати: – Закінчилися границі кар’єру на 11 гектарів у Сарненському районі, де ми видобували бурштин. Хоча як мінімум за півроку було відомо, що потрібно виготовляти дозволи на нове родовище, яке знаходиться поруч, цього ніхто не зробив. Коли я очолив підприємство, ми підготували пакет документів і передали до Міністерства екології. В кращому випадку пройде місяців два, поки ми зможемо приступити до видобутку. У Держслужбі геології та надр заручився підтримкою, обіцяли пришвидшити оформлення дозволу. Проте на ділянці – ліс, потрібно буде його вивести із власності держлісгоспу і передати на місцеву раду, а тоді сплатити компенсацію лісництву. Чому попередній керівник не почав готувати дозволи, усвідомлюючи, що це призведе підприємство до банкрутства, я б також хотів знати. Проти звільненого Ореста Жеребецького відкриті кримінальні провадження, як мені відомо, які стосуються саме доведення підприємства до банкрутства. Окрім того, досі не був відремонтований ескалатор, що не працює вже кілька місяців, хоча навіть запчастини до нього купили. «Бурштин України» не має запасів каміння для переробки. Тих, що лишилися, вистачить на два місяці роботи при дводенному робочому тижні. Ми шукаємо вихід із цієї ситуації. Проте поки отримаємо дозвіл, розпочнеться зима, а за температури нижче як 5 градусів морозу працювати не можемо, бо замерзають форсунки. Бурштинокопачі ж не припиняють робіт узимку, бо у них інший спосіб видобування – вони заливають воду під землю. На родовищі поблизу Клесова, на яке ми хочемо отримати дозвіл, хіба що лінивий ще не побував. Усе розрите мотопомпами. Проте бурштинокопачі можуть видобути не більше 30% запасів, ми ж промисловим способом – усі 100 %.
