Маленький хлопчик хотів пізнати Бога. Він знав, що треба довго мандрувати, аби добратися туди, де перебуває Бог. Тому одного дня поклав до свого кошика тістечка, варення, сік і рушив на пошуки Бога...
Маленький хлопчик хотів пізнати Бога. Він знав, що треба довго мандрувати, аби добратися туди, де перебуває Бог. Тому одного дня поклав до свого кошика тістечка, варення, сік і рушив на пошуки Бога
Бруно ФЕРРЕРО, оповідання з книги «365 історій для душі» (видавництво «Свічадо»)
Дитя пройшло зо триста метрів і побачило стару жінку, яка сиділа у парку на лавці. Жінка була сама, вона спостерігала за голубами. Дитина сіла поруч із жінкою і відкрила свій кошичок. Хотіла напитися соку, та оскільки виглядало, що старенька голодна — одне тістечко запропонувала їй. Старенька із вдячністю його взяла — й усміхнулася. У неї була чудова усмішка, і дитина подарувала їй друге тістечко, аби ще раз цей усміх побачити. Хлопчик був захоплений. Він залишався там доволі довго, їв та усміхався. Надвечір дитя, уже стомлене, підвелося, аби йти додому, та спершу кинулося до старенької й обійняло її. Вона теж пригорнула дитя і подарувала йому ще раз пречудову усмішку. Дитя повернулося додому. Тільки–но відчинивши двері, побачило матусю. Вона здивувалася з виразу його обличчя, сповненого щастям, і запитала: — Синку, що ти сьогодні зробив, що такий щасливий? — Я сьогодні полуднував з Богом! — відповів хлопець. І поки мати встигла щось сказати, додав: — Знаєш, у Нього найчудовіша усмішка з усіх, які я бачив! Старенька також повернулася додому, переповнена щастям. Її сина здивував мир і спокій на обличчі матері, отож він спитав: — Мамо, що ти робила сьогодні, що почуваєш себе такою щасливою? Старенька відповіла: — Сьогодні у парку я полуднувала з Богом! І поки син щось сказав, додала: — Знаєш, Він молодший, ніж я собі гадала! Знаєте, Бог молодший, ніж ви собі гадаєте, і в Нього чудова усмішка…
