Минає п’ять років з того часу, коли перестало битися серце Миколи Олександровича ЦАРЕНКА — начальника управління культури Волинської обласної ради народних депутатів (на фото)...
Минає п’ять років з того часу, коли перестало битися серце Миколи Олександровича ЦАРЕНКА — начальника управління культури Волинської обласної ради народних депутатів (на фото)
Антон АНТОНЮК, завідувач відділу культури Луцької міської ради (1974-1987 р. р.), заступник директора з виховної роботи Волинського державного училища культури і мистецтв імені І.Ф. Стравінського
Понад два десятиліття (1962—1983 р.р.) віддав Микола Олександрович культурі нашого краю. За ці роки збудоване приміщення Волинського академічного обласного українського музично–драматичного театру імені Т. Г. Шевченка, обласної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки, сім районних будинків культури, типові приміщення центральних районних бібліотек у Маневичах, Локачах, Ковелі, Іваничах, Старій Вижівці, відкрито обласний театр ляльок, створено обласну юнацьку бібліотеку, зведено сучасну будівлю музею–садиби в селі Колодяжне, одержав нове приміщення обласний краєзнавчий музей, переведено з Ківерців до Луцька училище культури, в усіх районних центрах відкрито дитячі музичні школи, створено Волинський академічний народний хор. Лише за період з 1965 по 1977 роки збудовано понад 300 будинків культури, клубів, бібліотек. Поліпшилося бібліотечне обслуговування населення області 1450 масовими бібліотеками, книжковий фонд яких становив понад 12 мільйонів. Широкого розмаху набрав розвиток художньої самодіяльності на Волині. Лише в 1970 році в аматорських колективах брало участь понад 100 тисяч волинян. Царенко виявляв постійну турботу про самодіяльних митців. Зокрема, Анатолія Шапова, Олександра Огородника, Степана Кривенького, Любов Савельєву та інших. Він запросив на Волинь Василя Зінкевича, Лілію Сандулесу, тріо Мареничів, Олександра Сєрова. За багаторічну плідну роботу в галузі культури Микола Олександрович був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, двома орденами «Знак пошани», а в 1976 році йому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України». Ми, його учні, колеги, працівники культури області, пам’ятаємо і ще довго будемо пам’ятати цю добру, мудру людину, наставника, хорошого товариша, делікатного співрозмовника. Вічна йому пам’ять
