Ранок. Маршрутка. Зо два десятки осіб жіночої статі. Приблизно стільки ж – чоловічої. І у всіх – суворий вираз обличчя. Скіфські баби. Ідоли острова Пасхи. Найнедоречнішими словами, які могли тут прозвучати, були б слова: «Доброго ранку!»...
Ранок. Маршрутка. Зо два десятки осіб жіночої статі. Приблизно стільки ж – чоловічої. І у всіх – суворий вираз обличчя. Скіфські баби. Ідоли острова Пасхи. Найнедоречнішими словами, які могли тут прозвучати, були б слова: «Доброго ранку!»
Наталка МУРАХЕВИЧ
Хоч би хто посміхнувся! Звісно, кому зараз легко? Війна, ціни, тарифи, курси валют, відсутність стабільності. Ну і в кожного ж іще, як у тієї тітки з дурноверхої реклами, якийсь свій чайник та і зламався. Діти капризують, на роботі чекає завал. І взагалі Сонце – ліхтар. Але ж воно світить!!! Мені завжди, коли я дивлюся на ці застиглі обличчя зі згаслими очима й насупленими бровами, хочеться сказати на всю маршрутку: «Люди, посміхніться!» І Ви, жіночко з сином, який капризує найбільше, і Ви, мужчино в діловому костюмі, і Ви, дівчино з навушниками у вушках. Посмішка вам личить. Усім і кожному. Посміхніться! Посмішка – прикрашає. І вас, і світ. Повірте, для того, щоб посміхнутися, не потрібно причини чи приводу. Я не буду вам казати – посміхайтеся «попри все». Посміхайтеся – просто так. Посмішки – безкоштовні, але безцінні. Даруйте їх собі й усім у необмеженій кількості. Починайте з посмішки свій день. Поcміхайтеся людям, котикам і собачкам, деревам і квітам, небу і сонцю. Чи хмарам. Радійте дощу і вітру. Тіштеся запахом і смаком вранішньої кави. Теплом чи прохолодою ранку. Не дуже й напханою маршруткою. Відчуттям ліктя – у напханій. Ви всі – живі! Зовнішнє притягує внутрішнє. Саме так, не навпаки. Тому, хотівши мати гарний настрій – посміхайтеся усюди і завжди. Рідним, друзям, колегам, шефу, випадковим перехожим. Посмішка – запорука того, що все складатиметься якнайліпше. Частіше згадуйте маленького Єнота з мультика і його пісеньку. Про посмішку, яка, якщо нею поділитися, ще не раз до вас повернеться. Живіть, посміхаючись. Життя – така штука, до якої не можна ставитися аж надто серйозно. Кажіть, пишіть: «Хочу, щоб ти посміхнувся». Так, я і сама іноді надягаю цю застиглу маску. Але, зауваживши це, обов’язково посміхаюся. Й одразу хтось посміхається у відповідь. Посміхайтесь! P. S. Я знаю, ти це прочитаєш. Бо хочу, щоб ти посміхнувся. Я люблю, коли ти посміхаєшся.