Все життя — на долоні,
Все життя — як екран:
Декорації, тексти і ролі…
Я нарешті збагнула: ти просто обман,
Ти оптичний обман в моїй долі...
Євгенія НАЗАРУК
Все життя — на долоні, Все життя — як екран: Декорації, тексти і ролі… Я нарешті збагнула: ти просто обман, Ти оптичний обман в моїй долі.
Я нарешті збагнула: в надхмар’ї жила, Малювала червонії ружі. Так хотіла напитись води з джерела — Напилась… напилася з калюжі.
Я тобі (не собі) адвокатом була. Мерзли квіти в траві на осонні. І бродила душа без одного крила Кругом тебе, немов на припоні.
Не п’янить, а гірчить у мені давній хміль, Терпне спомин од кривди і болю… Я струсила цей хміль. Я здолала цей біль. «От і добре», — всміхнулася доля. с. Лище Луцького району.
