Однією з бід України називають дороги, точніше їхню якість...
Однією з бід України називають дороги, точніше їхню якість. Це те, за що нам чи не найбільше соромно перед іноземцями... Тому поява на них робітників в оранжевій формі завжди сприймалася схвально. А можете уявити, що шляхи залишаться зовсім без опіки? З огляду на нинішню ситуацію, яка склалася на державному підприємстві «Волинський облавтодор», таке може статися. Більш детально на цю тему – з його генеральним директором Олександром Зіньковим (на фото)
Алла ЛІСОВА
— Олександре Віталійовичу, волиняни вже звикли, що дороги перекривають шахтарі, селяни. Що спонукало ваших працівників вдатися до такого протесту? — Проблеми з фінансуванням робіт на дорогах загального користування області з державного бюджету стали виникати ще 4–5 років тому. Спочатку майже зовсім перестали надходити кошти на реконструкцію та капітальний ремонт, пізніше – на поточні ремонти покриття. А з 2014 року ще й удвічі зменшилося фінансування на експлуатаційне утримання. Дорожники ДП «Волинський облавтодор» виконували ці роботи (ямковий ремонт, профілювання білощебеневих доріг, влаштування дорожньої розмітки, встановлення дорожніх знаків, упорядкування узбіч та смуги відводу доріг, прибирання, фарбування та ін.). Щоб не скорочувати людей, було проведено об’єднання філій (до 2014 року їх налічувалось 15, тепер – 11), змушені були періодично переходити на режим зменшення робочого часу, що, безумовно, позначилося на термінах виплати та розмірах заробітної плати. Окрім цього, у замовника почали виникати затримки з оплатою за виконані роботи. Як наслідок – зросла заборгованість як із заробітної плати, так і зі сплати податків до державного і місцевих бюджетів, а проблеми в розрахунках із кредиторами призвели до нарахування значних сум штрафів та пені. Парадоксальна ситуація: з одного боку, державний бюджет затримує оплату державному підприємству, а з другого – фіскальні, контролюючі органи за невчасно виплачену заробітну плату і податки нараховують штрафні санкції та притягують до адміністративної і кримінальної відповідальності керівництво облавтодору й філій. Частина працівників – більш як 250 чоловік – почала масово звільнятись. Інші, які віддали дорожній галузі не один десяток років, вимагають дотримання прав, передбачених законами України та колективним договором. За останні півтора року написали десятки звернень до представників усіх гілок державної влади, до керівництва галузі, але становище не змінилося. На початку вересня обрали страйковий комітет і висунули вимоги до Служби автомобільних доріг у Волинській області щодо виплати боргу, сума якого перевищила 14 мільйонів гривень, та забезпечення стабільною роботою. Оскільки ці вимоги не були задоволені, то вирішили страйкувати. — Чи почули волинських дорожників у столиці? — Не зовсім. Бо, як відомо, довелося вдатися до повторної акції протесту з перекриттям трас державного значення більш як на дві години. — Тобто, ви стали заручниками ситуації через те, що держава не виконала своїх фінансових зобов’язань? — На початку червня 2015 року суд за позовом ПрАТ «Броварське ШБУ №50» до Служби автомобільних доріг у Волинській області наклав арешт на її розрахункові рахунки у державному казначействі. Це будівельне підприємство на замовлення САД у Волинській області у 2011 році виконувало роботи з капітального ремонту і реконструкції ділянки на автомобільній дорозі Київ–Ковель–Ягодин, але досі ще не отримало повної оплати (залишок становить більш як 30 мільйонів гривень). У результаті ми справді опинились у заручниках. Адже кошти з державного бюджету на рахунки САД надходять, але ні ШБУ-50, ні Служба доріг ними скористатись не можуть. — Попри те Волинь значиться у списку тих областей, де далеко не найгірша ситуація зі станом доріг. Як вдається нинішнім матеріальним та кадровим ресурсом це забезпечувати? — Автошляхи Волині завжди мали славу одних із кращих на Заході України. Але все пізнається в порівнянні, добре знаємо, що до досконалості ще далеко. Усім хотілось би, щоб дороги як загального користування, так і місцевого значення були кращими. Але вони, на жаль, погіршуються у зв’язку з тим, що, як уже зазначалося, кілька років не фінансуються реконструкція, капітальний та поточний ремонти, пропущені міжремонтні терміни, інтенсивність руху транспортних засобів, передусім великовагових, щороку зростає. А лише ямковим ремонтом асфальтобетонного покриття та профілюванням білощебеневих доріг підвищити якість шляхів не вдасться. За рахунок професіоналізму, досвіду і відданості своїй роботі працівників, знань та можливостей керівників філій в умовах значного недофінансування дорожньої галузі вдається забезпечити їхній більш–менш належний стан. Користуючись нагодою, напередодні Дня автомобіліста щиро вітаю всіх працівників галузі з професійним святом. Здоров’я вам, витримки, оптимізму! — Чи допомагає місцева влада у надзвичайній ситуації втриматися на плаву? — В області, крім доріг загального користування державної власності, є комунальні. Це вулиці міст, селищ, сіл, які фінансуються з місцевих бюджетів відповідних рад, а також за рахунок субвенцій з обласного та державного бюджетів, програм, грантів тощо. ДП «Волинський облавтодор» та його філії також виконують значну роботу з їхнього ремонту. У цьому році кошти з місцевих бюджетів надходять майже вчасно, що дає нам змогу забезпечувати свої мінімальні потреби. З обласного бюджету за рахунок перевиконання його доходів отримано майже 20 мільйонів гривень, які спрямовані на фінансування робіт на цих дорогах. — Кажуть, службу облавтодору чекає реорганізація. Чи покращиться після цього ситуація? — Кабінет Міністрів України прийняв рішення про ліквідацію ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», якому підпорядковуються обласні дочірні підприємства. Також у рамках реформування Укравтодору (Державного агентства автомобільних доріг України) та з метою децентралізації системи управління автомобільними дорогами у 2016 році заплановано передачу обласним державним адміністраціям доріг місцевого значення, коштів на їхнє утримання та експлуатаційних потужностей для обслуговування. Таким чином, очікується передача частини структурних підрозділів та їхнього майна з державного на обласний рівень із можливим подальшим створенням комунальних підприємств для обслуговування автошляхів. Але які б реформи в галузі не відбувались, як би не реорганізовували дорожні підприємства і якої б форми власності вони не набували, без належного систематичного науково обґрунтованого фінансування дороги кращими не стануть. Загалом Державний бюджет України на 2015 рік і зміни до Податкового та Бюджетного кодексів України, згідно з якими було скасовано цільові джерела фінансування дорожнього господарства, що раніше акумулювалися у спеціальному фонді держбюджету, не сприяють сталому розвитку дорожньої галузі. Запроваджене фінансування всіх видатків із загального фонду унеможливлює перспективне планування розвитку галузі, що може призвести до ще гіршого стану дорожньої мережі. На жаль, виділення коштів на будівництво, ремонт та експлуатаційне утримання доріг відбувається за залишковим принципом. Визнані в усьому світі шляхи фінансування дорожньої галузі за рахунок податків та платежів, котрі стягуються з безпосередніх користувачів автодоріг, чомусь не реалізовуються в Україні. P. S. Коли матеріал уже був підготовлений до друку, з ДП «Волинський облавтодор» повідомили, що їхнім працівникам частково виплатили борг – за період з березня по липень 2015 року включно.
