ПРИВИД КРАСУНІ ДОНИНІ БРОДИТЬ ДУБЕНСЬКИМ ЗАМКОМ

З приходом вихідних чи святкових днів хочеться сягнути чогось нового, так би мовити, для душі? Тоді відвідайте славнозвісний завдяки повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба» Дубенський замок, що лише за якихось півсотні кілометрів від Луцька і Рівного (на фото)... Тут багато цікавого для кожного. У неприступній фортеці романтики можуть натрапити на привид красуні, а ті, хто чекає сімейного щастя, попросити його у Дівочій вежі. Для поціновувачів історії знайдуться цікаві експонати нашого минулого, для шукачів екстриму — підземелля тортур, а «Королівство кривих дзеркал» зацікавить не тільки дітей, а й дорослих…

Мирослава КОЗЮПА

УПРАВИТЕЛЬ НА СНІДАНОК З’ЇДАВ ПЕЧЕНЕ ПОРОСЯ
Дубенський замок був заснований князем Костянтином Острозьким у XV столітті. Всупереч усталеному порядку його збудували на рівнині. Проте сама природа – болото з одного боку та річка Іква, що обтікала фортецю з трьох боків, – сприяла тому, що твердиню жоден ворог не зумів завоювати. Та й дбайливі господарі – родина князів Острозьких багато уваги приділяли укріпленню своєї твердині, її своєчасним реконструкціям. Це був надійний бастіон для збереження скарбів і трофеїв, здобутих у численних боях, чи сплаченої данини: золота, діамантів, зброї, харчів, посуду, обладунків… Завдяки цьому фортеця стала однією з найбагатших у Європі, Дубно отримало Магдебурзьке право, а відтак – можливість торгувати, виготовляти спиртні напої, збирати мито з приїжджих купців.
Холодне і сире на перший погляд підземелля служило в давнину порятунком від голоду – їжі там було стільки, що можна було пересидіти в облозі не один рік. Управителем князівського сховища був феноменальний Ян Богдан Сусло – водночас писар, секретар, охоронець та постачальник зброї князів Острозьких. Та в історію він увійшов не стільки своєю управительською діяльністю, скільки завдяки неймовірному апетиту. Наприклад, на сніданок Жерлик (так позаочі називали дивака) з’їдав печене порося, печену гуску, два каплуни, свинячу й телячу печеню з чотирма соусами, чотири буханці хліба, круг сиру, запиваючи все це шістьма літрами вина і меду. При цьому з-за столу ніколи не вставав п’яним, а до обіду сідав, ніби й нічого не їв.
Зберігалося в замку і все необхідне для захисту: гармати, ядра до них, рушниці, списи й сокири. Сьогодні більшість гармат – макети, створені вмілими руками працівників замку, проте є в музеї і зброя, яку використовували в історичних боях, обороняючи замок.

ТУТ ВІДЬОМ СПАЛЮВАЛИ, А ВБИВЦЯМ ВІДТИНАЛИ ГОЛОВИ…
У підвалі тортур і покарань багатьох охоплює жах, адже майстерне відтворення історичної правди періоду інквізиції вражає і викликає страх, тривогу, нерозуміння… Цю виставку називають найкращою в Україні за кількістю зібраних експонатів: тут представлено дев’ять станків для тортур, а екскурсоводи оповідають моторошні легенди середньовічної в’язниці і навіть дозволяють «спробувати на собі» жахливі знаряддя інквізиції. Атмосфера цієї галереї відповідає її призначенню: павутиння і павуки, миші й пацюки, чорний ворон – передвісник смерті на стільці у писаря та обмежене кам’яною й цегляною кладкою склепіння… До речі, в Дубенському замку свого ката не було, в особливих випадках його під пильною охороною привозили з Кам’янця-Подільського. Проте звичним було спалення «відьом», ганебний стовп і побиття палицею за побутові злочини, в тому числі й за крадіжки або пиятику, а відтинання голови – за тяжкий кримінал. Після відміни інквізиції всі пекельні знаряддя тортур були знищені, а в експозиції представлені їхні точні копії, виготовлені майстрами заповідника за кресленнями, знайденими в бібліотеках та музеях. Виставка нагадує про жорстокі порядки минулих часів, застерігає від нелюдського ставлення до людини.
З північного боку Дубенського замку розташований палац Любомирських. У ньому віками зберігалися князівські багатства, а сьогодні тут розміщуються експозиції та виставки. «Карбована історія» представлена грішми різних часів та народів, починаючи з Древнього Риму. В іншій експозиції можна оглянути фондові колекції зброї, амуніції, предметів військового та цивільного побуту, художні полотна військової тематики, портрети видатних полководців та воєначальників, монархів різних країн, війська яких перебували на Дубенщині. Серед найцікавіших експонатів – гармата XV ст. і зразки ручної пізньосередньовічної зброї та захисних обладунків.
У Тронному залі надбрамного корпусу розміщено галерею портретів князів – власників Дубна. А в мисливській залі настінні розписи зі сценами князівського полювання відповідають палацовому інтер’єру ХVІІ–ХVІІІ століть і створювалися на історичній основі. До речі, свого часу замок відвідав російський цар Петро І, який прихопив із собою в Петербург велику колекцію картин та іконографічних полотен, зібраних у замку князями Заславськими.

ЖІНКИ РОДУ ОСТРОЗЬКИХ ВВАЖАЛИСЯ НАЙБАЖАНІШИМИ НАРЕЧЕНИМИ В ЄВРОПІ
Особлива роль в історико-культурному заповіднику відводиться постатям родини Острозьких, які були багатшими за короля Речі Посполитої. Маючи змогу активно впливати на суспільні процеси всієї України і багатьох сусідніх країн, князівський рід набув статусу «некоронованих королів Русі-України». Жінки роду вважалися найбажанішими нареченими в усій Європі, проте доброї долі більшість із них не мали. Тому й досі ходять Дубенським замком у пошуках свого щастя. Зокрема, розповідають про Гальшку Острозьку, ув’язнену чоловіком в одну з башт, де вона безвихідно перебувала протягом 14 років. А тепер, подейкують, примара вічно молодої красуні Гальшки бродить замком у покаянному одязі. З’являється у фортеці й Анна-Алоїза Острозька – страшна стара жінка, яка зрадила свою віру й каретою проїхалася по освячених пасках парафіян біля храму. За це після смерті має вічно спокутувати свій страшний гріх, а її душа ніколи не матиме спочинку і спокою.
Не залишить нікого байдужим і легенда про подвиг красуні Беати, яка під час свого весілля влучним пострілом з гармати вбила головного воєначальника татарського війська і тим самим змусила ворога відступити від замку. Ця історія стала підґрунтям романтичної традиції сучасних молодят приходити сюди, до північного бастіону, з якого мужня жінка врятувала місто від штурму і який було названо Дівочою вежею, – щоб отримати благословення на щасливе сімейне життя.
Замковий годинник на брамі тричі на добу вітає дубенчан і гостей міста (минулоріч у замку побувало понад 110 тисяч екскурсантів) мелодіями: щоранку о 8–й годині звучить гімн України, опівдні – гімн Дубна, а о 20–й, наче сивочолий велетень, що пережив у своєму житті багато і добра, й лиха, зводить до неба руки в молитві: «Боже великий єдиний, нам Україну храни!»
Складається враження, що замок продовжує жити, лишень прислухайтеся до нього – і він відкриє свої таємниці, розповість, як не здаватися перед ворожими нападами, як відроджуватися після важких криз і що таке безсмертя.