Я не дуже тямлю у тонкощах людського життя, але вловив одну річ: є у вас, у людей, такі періоди, коли всі рвуться до мене, як кіт до сметани. Цей час звуть виборами...
Хочете смійтесь, а хочете – ні, але я думаю, що в мені є часточка людської сутності. Як люди люблять слухати розумні і щирі слова, так і я люблю вловлювати їх своїми чутливими мембранами і нести ті звукові хвилі далі... Це так приємно, тремтіти від сили Слова, від його натхненності! Але буває, що я тремчу від обурення і огиди. Я не дуже тямлю у тонкощах людського життя, але вловив одну річ: є у вас, у людей, такі періоди, коли всі рвуться до мене, як кіт до сметани. Цей час звуть виборами
Чесно скажу, я його ненавиджу. Я просто втрачаю свою мікрофонну самосвідомість у тих словесних потоках, вони ллються і ллються: то у мене кричать, що знизять якісь тарифи, то обіцяють знищити корупцію, то запроваджують контрактну армію, не дають розікрасти країну, згадують про вила, укроп, поміч собі, про свободу – і тут же запевняють, що їх влада не цікавить, просто вони готові брати на себе відповідальність … Як добре, що я не маю пам’яті: хай щезають у безвість ці причіпливі «рожеві сиропи»! Я хочу тиші! Але я так боюся за тих, хто усе це слухає разом зі мною! (Бо ж серед них стільки справжніх, які звикли чути отой прекрасний голос сумління.) Я боюся, що вони повірять у красномовство, що так часто сусідить з пустослів’ям. Якби міг, озвучив би те, що чутно тільки мені, – серцебиття промовців. О, як воно різниться! У багатьох – воно, як фанфари, – в передчутті своєї перемоги. Думають, що усе має свою ціну. І таки має, але не грошову... Радію, що я – не людина, бо, якби з усього почутого мав би вибрати, – збожеволів би. Утім, людина усе-таки обдарвована пам’яттю. Ви можете пригадати, що казав у мікрофон рік чи два тому і той чолов’яга, і та жінка з такими, здається, чесними поглядами. А головне, ви можете пригадати, що вони робили раніше. Як користувалися нібито бажаною відповідальністю! Люди, згадуйте зараз усе, що можете, про «тих, хто хоче Вам сподобатися». Якщо хтось із них хоч раз знехтував правом бодай одного з Вас, проповідуючи європейські цінності, то уже заробив тавро Недостойного. Оцінюйте незаконне будівництво, псевдоопіку громадським майном, відписки, пихатість, пустослів’я і колишніх і нових, оцінюйте намагання купити (даруйте, оптом і вроздріб), – усе. Розказуйте про це один одному. Ви зобов’язані знайти серед спраглих працювати у владі СВОЇХ, які ідуть туди, щоб змінити «фальшивих». Я Вас благаю!!! Зробіть це заради себе і трішечки заради мене, бо ж жити хочеться не якось так, а добре. Навіть нам, мікрофонам.
