ВОЇН АТО ГОЛОСУВАВ ЗА МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ У ДЕНЬ СВОГО ВЕСІЛЛЯ

На виборчу дільницю у рідному селі Колодеже, що в Горохівському районі на Волині, Михайло Табінський прийшов прямо з церкви, та й не сам, а з дружиною Юлею (на фото), з якою щойно взяв шлюб. Весілля гуляли у сусідніх Новосілках у молодої, але кортеж попри щільний святковий графік пригальмував біля школи — саме тут
голосували Михайлові односельці...

Ілько КОЛОДІЙ

Дехто з друзів радив молодому вибори проігнорувати, але Михайло таку пропозицію категорично відкинув, бо звик до всього в житті ставитися серйозно й відповідально. Чарка підожде, а він свій обов’язок перед громадою має сповнити чесно. Так, як сповняв його ще зовсім недавно на Донбасі, де перебував у складі 80-ї окремої аеромобільної десантної бригади.
У коридорі школи на стіні мимохіть побачив свою світлину. Серед інших одинадцяти односельців — учасників АТО. Поруч з учнівськими листами бійцям-землякам на Схід. Слава Богу, всі одинадцять повернулися додому живими. Згодом фотографій буде більше, бо дехто ще донині там, незважаючи на крихке перемир’я.
Михайло підтримує зв’язок з товаришами по службі на Донбасі, з тими, хто опалений суворим полум’ям війни, чиє побратимство охрещене кров’ю і не заглушене гулом ворожих гармат і танків… І пам’ятає загиблих. Перед очима й нині Андрій Голодуха з Городка на Львівщині, якого у кількох метрах від нього розірвав снаряд… Учасники АТО — це хлопці не лише з посивілими серцями, вони — не по літах зрілі у своїх думках і вчинках…
— А ще — скритні, — додає Юля з докором. – Уявляєте, і батькам, і мені весь час твердив, що служить на Яворівському полігоні біля Львова, а сам…
А сам не бажав завдавати болю. Ні матері, ні коханій…
У школі молодят, очевидно, сподівалися, бо голова виборчої дільниці Світлана Гаврилюк приготувала для них розкішний букет квітів. І побажала миру та злагоди.
Михайло з Юлею мріють про затишок у недалекому майбутньому, а наразі він ще служить в армії. Власне, за мирне й світле майбутнє віддав свій голос нині у рідному селі і з почуттям виконаного обов’язку сів з молодою у весільне авто… За яких півгодини усе запрошене товариство, вмостившись за весільні столи, їм дружно заспівало: «Ой гірка горілка – не будемо пити, просим молодого та й підсолодити!..» Щастя вам, молодята! І бажаємо розповісти про цей день своїм прапраправнукам!