Слова ці напрочуд їй пасують, дарма що без сторонньої допомоги вона не може ступити й кроку...
Слова ці напрочуд їй пасують, дарма що без сторонньої допомоги вона не може ступити й кроку. Доки основна виставка художниці із села Хворостів, що у Любомльському районі, Валентини Михальської мандрує Рівненщиною (Олександрія, Сарни, Костопіль, Березне), минулої п’ятниці вона у Любомльському краєзнавчому музеї презентувала землякам свої нові твори...
Валентина ШТИНЬКО
Світлі, сповнені простору й повітря пейзажі, витончені натюрморти, портрети — всього 43 роботи художниця об’єднала назвою «Осінній вернісаж». А співробітники музею подбали, щоб якомога повніше представити творчість своєї землячки, яка вже має понад три десятки різножанрових персональних виставок і чималий досвід в ілюструванні книг (близько двох десятків), зокрема дитячих. Відкриваючи нинішній вернісаж, директор Любомльського краєзнавчого музею Олександр Остапюк згадував не лише творчі здобутки художниці, першу персональну виставку, яка відбулася тут у 1992–му, а й її активну громадянську позицію, те, як вона допомагала музеєві у своєму селі придбати експонати. Анатолія Силюка, директора Волинського краєзнавчого музею, творча дружба поєднала з Валентиною Михальською ще відтоді, як у 1991 році у виставковій залі музею лучани вперше побачили її роботи. З тих пір вони вже побували у Києві і Львові, за сприяння культурно–виставкового центру «Радуга», що у Вознесенську Миколаївської області, відбувся тур виставок по містах Запоріжжя, Вознесенськ, Нова Каховка, Кривий Ріг, познайомилися з її творчістю і волиняни. Тож мав рацію Анатолій Михайлович, наголосивши, що своїми роботами, своєю життєвою позицією і Валя Михальська, і вишивальниця з Овадного Галина Махонюк, чия виставка відкрилася нещодавно в Луцьку, також воюють за Україну, хто пензлем, хто голкою. — На виставці треба захоплюватися картинами, а я захоплююся людиною, яка їх створила, — зізнався керівник районної організації християн–волонтерів Андрій Дем’янчук. — Ця виставка спасає від буденності, суєти й нагадує: ми діти Творця, отже — ми також творці на цій землі, навіть якщо виконуємо щоденну буденну роботу, все одно ми творці! Серед жахіть війни особливо гостро усвідомлюєш цінність людей мистецтва. Я за цей рік бував на різних концертах більше, ніж за все попереднє життя. Це надихає, додає бажання жити. Тож при цій нагоді хотів би запитати: а що надихає на творчість Вас, Валентино? Художниця на мить замислюється, притискаючи до грудей виснаженими хворобою руками пізні осінні квіти, й дарує присутнім осяйну посмішку: — Мене надихають життя, люди й Господнє благословіння. Я хочу, щоб, дивлячись на мої роботи, люди забули свої клопоти, негаразди, забули про біль, зло, отримали таку собі арттерапію. Коли я малюю, я часто співаю, я люблю співати, зізналася Валентина Михальська. — А коли не стає слів, я на всі відомі мелодії кладу одне–єдине: «Люблю!» У ньому вміщається все. А роботи… У кожної своя таїна народження. Був у мене тонований папір, і я спочатку не знала, як його використати. А потім почала малювати келихи. Келихи з вином, водою, квітами. Хотілося досягти всіх відтінків прозорості. Я хочу, щоб душа світилася різними відтінками світла і чистоти. З тим сьогодні й прийшла до вас… Про те, що арттерапія від Валі Михальської вдалася, говорили юрист Наталія Шум і вчителька художньої культури Надія Остренко, представник партії «Свобода» Леонід Самолюк і хрещена донька художниці, племінниця Таня Михальська, інші шанувальники її таланту. Науковий працівник музею, молода поетеса Юлія Хвас спеціально до відкриття «Осіннього вернісажу» написала поетичні рядки, у яких використала понад два десятки назв робіт художниці. А редактор районної газети «Наше життя» Сергій Боярчук вручив їй диплом «Людина року» Любомльського краю. Цього звання Валентина Михальська була удостоєна ще торік. Щиро пораділа вона й сюрпризу від «Волині–нової» — календарику на наступний рік з її симпатичним патріотичним Сніговичком. А своєрідним вагомим підсумком мистецького дійства стали слова учасника АТО Сергія Духницького, який зізнався, що по–особливому став цінувати живопис після дитячих малюнків, які захисники України масово отримували на фронті й які нагадували їм, за кого вони воюють. Роботи Валентини Михальської з «Осіннього вернісажу» також про це нагадали.
Фото Сергія БОЯРЧУКА. На фото: Художниця Валя Михальська під час відкриття виставки «Осінній вернісаж».
