Ось і я відвідала місце земного спочинку співака й творця групи «Скрябін», улюбленця слухачів різних поколінь Андрія Кузьменка в Брюховичах поблизу Львова. Не віриться, що минуло вже дев’ять місяців, як він стрімко відлетів у Вічність...
Ось і я відвідала місце земного спочинку співака й творця групи «Скрябін», улюбленця слухачів різних поколінь Андрія Кузьменка в Брюховичах поблизу Львова. Не віриться, що минуло вже дев’ять місяців, як він стрімко відлетів у Вічність...
Світлана ЗОЗУЛЯ
«Моя дорога птаха» — так його кликала мама Ольга, так назвала книжку про сина, і символічно, що саме біла скульптура з розправленими для польоту крилами довершила фамільний гробівець родини артиста. Її автором став художник Віктор Копоть, який також викарбував тут портрет Кузьми. Саме в день свого народження, 29 жовтня, автор і поселив символічну білу птаху в «тихій гавані» посеред лісу, де так передчасно «кинула якір» «людина–корабель» – Андрій Кузьменко. Поки Віктор працював над встановленням скульптури, на кладовище нагодився його тезка – батько співака Віктор Кузьмович (на фото), який часто приходить на могилу сина. До слова, з ним випала нагода познайомитися на відкритті пам’ятника його кровинці в Луцьку. Отож, нині він мене впізнав і показав велику «Книгу пам’яті», в якій відвідувачі Брюхович з усієї України та з-за кордону залишили сокровенні слова, що їх ніколи вже не зможуть сказати Андрієві. Він запропонував і мені залишити в ній запис, що фактично став підсумковим. Бо вже потрібно заводити нову, теж великого формату, адже люди постійно йдуть і їдуть до Кузьми. І не з порожніми руками: з листівками, малюнками, листами, з лампадками та квітами. І я привезла Андрієві від нас із моєю мамою Надією жовті хризантеми… Пан Віктор розповів, що з дружиною Ольгою збирається до Києва, аби отримати разом із невісткою Світланою та внучкою Барбарою орден «За заслуги» першого ступеня. Під впливом численної «армії» шанувальників творчості Андрія Кузьменка Президент нашої держави, політику якого співак критикував, неодноразово буваючи у зоні проведення АТО, допомагаючи нашим солдатам, таки підписав відповідний указ. А от звання народного артиста (про яке прохала для Кузьменка громадськість – Авт.) так і не отримав. Хоча для всіх шанувальників він уже давно став таким. І в кожного з них – свої спогади про нього. Думаю, переважно – світлі, адже Андрій був комунікабельним, простим, життєрадісним – білою птахою без чорної ознаки суму.
