РОЗДАЄМО ПО 2 ГЕКТАРИ БУРШТИНОНОСНОЇ ЗЕМЛІ. КОЖНОМУ!

У Маневицькому районі для ведення особистих селянських господарств виділили ділянки на 60 гектарах, де... потенційно може залягати янтар

Сергій НАУМУК

Сонячний камінь геть одурманив любителів легкої наживи. Найпросунутіші з них шукають щораз нові, витончені схеми, як добратися до бурштиноносних надр. Одну з таких оборудок почали реалізовувати у Маневицькому районі.
Якогось чудового дня у Маневицьку селищну раду надійшло 22 заяви від жителів селища, які захотіли отримати по 2 гектари на хуторі Лоше для ведення особистого селянського господарства. Воно б нічого. Хай би господарювали. Та тільки справа у тому, що ці землі вважають багатими на бурштин. Звідси — усього 1,5-2 кілометри до жили між Лісовим та Вовчицьком Маневицького району, яку охороняють нацгвардійці та яку час від часу штурмують копачі.
– У селищну раду надійшло чотири звернення головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо можливості передачі нашим громадянам по 2 гектари для ведення ОСГ за межами населеного пункту Маневичі на хуторі Лоше, але в межах селищної ради, — розповідає заступник маневицького селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради Василь Мисак. — Нас заінтригувало те, що всі 22 заяви по першому зверненню написані в один день. Такого не буває. Інша справа, якби вони потрохи накопичувалися. Усього за неповний місяць 33 маневиччанина побажали мати землю на хуторі Лоше для ведення ОСГ. Звідти недалеко до місця, де правоохоронці виловлюють копачів.
Це наштовхнуло чиновників на думку, що за цим хтось стоїть і координує діяльність. По-перше, всі заяви — під однією датою. По-друге, серед заявників добра половина — люди, яких прийнято окреслювати визначенням «неблагополучні». Хтось пиячить, інший за все життя палець об палець не вдарив. Тому є великі сумніви, що вони добросовісно господарюватимуть. Тим паче, що земелька на хуторі Лоше не надто вже приваблива: піщана, а місцями й болотиста. Колись там роздавали ділянки для дач, а нині громадське пасовище.
— Якщо проаналізувати заяви та графічні матеріали, що додаються до кожної з них, то виходить, що жодного разу два заявники не попадали на один кадастровий номер. Цілий квартал розділено ділянка до ділянки. Я вже давно працюю в органах самоврядування і такого ще не бачив. Зазвичай, ділянки накладаються одна на одну і це треба узгоджувати із заявниками, — каже Василь Петрович. — Тобто, у цьому випадку діє система, хтось координує дії громадян.
Підозри викликало й те, що землю хотіли отримати цілими родинами. І як троє людей оброблятимуть 6 гектарів без жодної техніки? Крім того, частина заявників надала доручення на оформлення документів іншим громадянам. Тобто, фактично заяви подавали кілька людей, які добре обізнані з юриспруденцією.
Виконком селищної ради розглянув земельні питання на двох засіданнях і відмовив у задоволенні. Відтак сесія Маневицької селищної ради затвердила обидва протоколи виконкому. Проте це не зупинило майбутніх «господарників».
— У 2013 році повноваженнями щодо розподілу земель сільгосппризначення за межами населеного пункту наділено органи Держгеокадастру. Хто хоче отримати землі у власність чи користування, то звертається туди. Головне управління видає наказ про надання чи ненадання землі. Як правило, рекомендують мати погодження чи непогодження місцевих громад. Голова облдержадміністрації Володимир Гунчик на прийомі громадян у нашому районі казав, що дав вказівку начальнику головного управління Держгеокадастру у Волинській області Василю Василенку без погодження з громадами земель не надавати. Проте землю таки надали, — зазначає землевпорядник Маневицької селищної ради Олексій Гнатюк.
— Я рекомендував селищній раді оформити землі на хуторі Лоше як громадське пасовище. Тоді вони стали б комунальними. Треба було на виконкомі селищної ради розглянути першим питання про формування громадського пасовища, а другим — відмовити заявникам, мовляв, уже розпочато процес формування пасовища. Коли головне управління Держгеокадастру отримує такий документ і відмовляє, то є причини, на які зважатиме й суд, — переконаний начальник відділу Держгеокадастру у Маневицькому районі Олег Філон.
Крім Маневичів, таку схему застосували у Лісівській сільській раді, де наділи для ведення ОСГ отримали 9 чоловік, частина яких приписана у Маневичах. Крім того, у Лісівську сільську раду надійшла заява від 24-річного хлопця, який народився і фактично живе у Кузнецовську, але прописаний у Гуті-Лісівській, на отримання 18,9 гектара землі для товарного сільгоспвиробництва.
— Ці люди використовують усі прогалини в законодавстві, — каже голова Маневицької райдержадміністрації Андрій Линдюк. — Проте є норма закону про цільове використання землі. Але знову ж таки, тепер ліквідовують сільгоспінспекцію, яка мала б слідкувати, чи використовують землю за призначенням. Люди, які за цим стоять, розуміють, що, навіть отримавши ділянки, не можуть копати бурштин. Але колись процес буде узаконений. І тоді вони зможуть вимагати чудові «відступні» за свої ділянки.
От як ділки спритно обійшли закони. Прикро, що державні органи не можуть навести лад. Наразі СБУ та прокуратура з’ясовують, хто стоїть за схемою. Крім того, органам місцевого самоврядування та головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області варто подумати, як протидіяти злочинному задуму. Наразі Маневицька селищна рада збирається подавати до суду, аби той відмінив рішення головного управління Держгеокадастру у Волинській області про виділення землі. Бо інакше можна цілком законно роздати бурштиноносні землі кому попало. І тоді годі буде з’ясувати, що копають поліщуки на городі: картоплю чи бурштин.
Ех, де наше не пропадало. Може то й собі попросити 2 гектари земельки у маневицьких лісах?